Бути поруч: як працює фахівчиня із супроводу ветеранів та ветеранок Валентина Климчук у Кривому Розі
В Україні продовжує розвиватися система супроводу ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин. Сьогодні вже 2 323 фахівці із супроводу ветеранів працюють у 1 114 територіальних громадах, щодня допомагаючи військовим, ветеранам і їхнім близьким орієнтуватися в цивільному житті після війни. За цими цифрами — конкретні люди, їхні історії, запити і складні життєві рішення.
Одна з таких фахівчинь — Климчук Валентина з Дніпропетровської області. Вона працює у Кривому Розі та понад рік супроводжує ветеранів, діючих військовослужбовців і членів їхніх родин, допомагаючи пройти шлях від першого звернення до поступової адаптації в цивільному житті. «До нас звертаються всі категорії: і діючі військовослужбовці, і демобілізовані, особи з інвалідністю, звільнені з полону, а також члени родин військових», — розповідає Валентина.
За освітою Валентина — психолог. Її шлях до цієї професії фахівця супроводу ветеранів та ветеранок нерозривно пов’язаний з особистою історією. «Мій професійний шлях почався з 2023 року. В 2022 році чоловік і два сина стали на захист України», — говорить вона. Родина Валентини певний час перебувала за кордоном, однак із початком повномасштабної війни чоловік і син цілеспрямовано повернулися в Україну. Згодом повернулася і вона сама. «Я повернулась в Україну, до Києва, і влаштувалася в Центр соціально-психологічної реабілітації в м. Боярка. Працювала фахівцем з соціальної роботи в ЦСПР: як з військовими, так і з членами родин військових, з родинами загиблих і безвісти зниклих», — згадує Валентина. Згодом родина переїхала до Кривого Рогу, де чоловіка перевели до військової частини. Саме тут Валентина дізналася про нову посаду — фахівця із супроводу ветеранів та ветеранок.
«Я подала заявку і чекала, коли буде відповідь. Коли в нашому місті був відкритий Сервісний офіс “Ветеран”, я склала іспити і пройшла у першому конкурсі, і з грудня 2024 року ми почали працювати фахівцями з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб, — розповідає вона. «Вже більше року працюю фахівцем супроводу ветеранів. Те, що я можу і те, що я знаю, можу донести людям і допомогти їм», — каже Валентина.
За цей час Валентина опрацювала 168 власних заяв. За кожною з них — не одноразове звернення, а тривалий супровід. Коли до фахівчині приходять ветерани або члени їхніх родин із конкретним запитом, вона допомагає знайти рішення і залишається з людиною далі. «Коли звертаються ветерани чи члени родини з якимось запитом, ми його вирішуємо і потім далі вже ведемо їх, співпрацюємо над іншими питаннями. Кейс не зникає, оскільки люди завжди потребують допомоги», — пояснює фахівчиня.
Початок роботи вимагає налагодження довіри. Спершу про сервісний офіс і фахівців із супроводу дізнавалися з телебачення та через інформаційні матеріали. Згодом ключову роль почали відігравати рекомендації самих ветеранів та членів їх родин.
«Люди прийшли, їм допомогли, і потім вони рекомендують фахівців своїм побратимам і посестерам», — розповідає Валентина.
Серед звернень — складні та тривалі кейси, які потребують не лише юридичних знань, а й постійної присутності поруч. Один із них — історія ветерана з інвалідністю, який після поранення не міг оформити виплати та пенсію через місце реєстрації. «Чоловік пересувається на милицях. Він з Київської області і не може туди поїхати, щоб подати документи. У нього немає коштів і немає за що жити», — говорить Валентина. За її словами, цей шлях вони проходили разом не один день, залучаючи партнерські організації, щоб допомогти чоловіку стабілізувати ситуацію і отримати всі йому визначені виплати , та надалі проводимо з ним співпрацю..
Окремий великий пласт роботи — психологічні стани, з якими приходять ветерани. У таких випадках важливою стає перша психологічна допомога.
«Коли ми починаємо спілкуватися і показуємо ветерану шлях, мапу дій, по якому йому потрібно пройти, напруга спадає, і далі вже можна працювати», — додає Валентина. Вона зазначає, що багато військових просто не знають, з чого почати: як пройти ВЛК, де отримати направлення, які документи потрібні.
Ще один напрям роботи — допомога з працевлаштуванням і навчанням після звільнення зі служби. «До мене приходять ветерани, які кажуть: “Я не зможу працювати через свої вади”. Тоді ми шукаємо варіанти навчання, стажування або отримання грантів», — розповідає Валентина. За її словами, ветеранам пропонують можливості перекваліфікації, навчання, відкриття власної справи. «Коли вони дізнаються, що можуть навчатися або відкрити власну справу, вони виходять зовсім в іншому стані — з зацікавленням і надією, що вони зможуть реалізувати себе», — говорить вона.
Часто звертаються і члени родин військових, зокрема родини загиблих і безвісти зниклих. «Останнім часом це жінки, мами, дружини. Їм часто потрібно просто виговоритися», — пояснює Валентина. За її словами, важливою є можливість скерувати та допомогти їм у вирішені їхнього запиту. Пропонуємо їм психологічну підтримку ( якщо вони того потребують) Залучаємо до груп психологічної підтримки , а також до ветеранських і спортивних спільнот, де вони можуть поступово “зігрітися“, стабілізуватися та отримати всебічну підтримку.
Часто звертаються і члени родин військових — зокрема родини загиблих і безвісти зниклих. «Останнім часом це жінки, мами, дружини. Їм часто потрібно просто виговоритися», — пояснює Валентина. За її словами, важливою є можливість скерувати таких людей до психологів, груп підтримки, а також до ветеранських і спортивних спільнот, де вони можуть поступово стабілізуватися отримати підтримку та професійну допомогу..
Розуміння посади та важливість супроводу
Для Валентини ця робота — не просто посада. «Для мене це набагато більше, ніж професія. Це місія», — каже вона. Фахівчиня пояснює, що фахівець із супроводу — це не лише людина, яка дає інформацію чи направляє до інших служб. «Я думаю, що фахівець із супроводу — це як друг чи товариш, до якого можна звернутися», — говорить Валентина. Найчастіше слова подяки, які вона чує, звучать дуже просто. «Кажуть: дякую, що ви нас вислухали. Не завжди потрібно поради — іноді головне просто вислухати», — зазначає вона.
Особливо це важливо для членів родин загиблих і безвісти зниклих. «Жінкам, мамам, дружинам часто потрібно просто виговоритися. Вони раді, що є така людина, до якою можна звернутись та довіряти їй свої потреби. Особливо коли знають, що спілкування відбуватиметься у форматі «рівний — рівному», — каже Валентина. Вона переконана: супровід ветеранів — це про повернення до життя, до відчуття свого місця в суспільстві та бути важливим і впевненим. «Найважливіше — допомогти ветеранам і їхнім родинам адаптуватися до реалій, у яких вони живуть сьогодні, щоб вони відчували себе потрібними й упевненими та знали: держава не залишає їх наодинці з їхніми потребами», — підсумовує фахівчиня. Саме тому фахівці із супроводу ветеранів залишаються поруч — від першого звернення до поступового повернення людини до життя в суспільстві та в громаді.
