Юрій Гапончук — заступник міського голови Івано-Франківська, ветеран

До роботи в публічному управлінні він служив у Національній гвардії України, де був командиром роти оперативного призначення 50 полку імені полковника Семена Височана.

Для Юрія рішення стати на захист України було вибором на користь майбутнього, в якому війна не стане звичним досвідом для українських дітей. Воно виросло з особистого переконання, відповідальності та вірності присязі. Після поранення він не відійшов від служби, а продовжив її вже в іншій ролі — у роботі для громади й країни.

Піти на публічну службу він вирішив свідомо, бо добре розумів, скільки викликів постає перед ветеранами після повернення з війни. Саме тому обрав напрямок, де може бути корисним більшій кількості людей — допомагати ветеранам не точково, а через рішення, щоденну відповідальність і системну роботу.

Свою мету Юрій формулює чітко: в Україні має утверджуватися здоровий, незалежний і самодостатній образ ветерана. Не образ людини, яку визначає лише пережитий досвід, а людини, яка може діяти, брати відповідальність і бути частиною розвитку держави.

У публічній службі йому допомагає саме те, що сформував бойовий досвід: уміння швидко ухвалювати рішення, зберігати зібраність у стресових ситуаціях, брати відповідальність і працювати з великою кількістю людей. Важливою внутрішньою опорою для себе він називає загострене відчуття правди — як внутрішній орієнтир у роботі на користь людей і держави.

Його шлях — про вибір залишатися корисним і після фронту. Про те, як військовий досвід може ставати основою для роботи там, де людям потрібні не лише слова підтримки, а фаховість, рішення і відповідальність. Бо навіть невеликий, але чесний і професійний внесок у розвиток держави має значення.