Роман Борщ — керівник комунікацій у Міністерстві освіти і науки України, ветеран

Рішення пов’язати своє життя із захистом України визрівало в нього поступово. Ще під час Революції Гідності він долучався до студентського самоврядування і брав участь у подіях Майдану, а з початком війни у 2014 році разом з іншими студентами підтримував військо волонтерством. Пізніше, вже працюючи журналістом і буваючи в прифронтових містах, дедалі гостріше відчував потребу бути не спостерігачем, а тим, хто бере на себе безпосередню відповідальність. Саме так визріло усвідомлене рішення доєднатися до Збройних Сил України.

У 2018 році Роман підписав контракт у 503-му окремому батальйоні морської піхоти. Після звільнення зі служби працював у сфері комунікацій, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до військової служби. Брав участь в обороні Маріуполя, а в березні 2022 року потрапив у російський полон, де провів 33 місяці.

Після повернення, відновлення і реінтеграції він знову обрав роботу, пов’язану з державою, —спочатку в команді Міністерства розвитку громад та територій України, а згодом доєднався до Міністерства освіти і науки України як керівник комунікацій. У цьому рішенні для нього поєдналися і попередній професійний досвід, і цінності, які залишаються визначальними.

Сьогодні його мотивація пов’язана з освітою як однією з ключових сфер для майбутнього країни.Це робота з довгим результатом, який не видно одразу, але саме він формує покоління людей, що будуть будувати, відновлювати і змінювати державу далі. У час війни це має особливу вагу — як для стійкості країни сьогодні, так і для її розвитку завтра.

У своїй роботі Роман спирається на те, що сформував військовий досвід: стресостійкість, структурованість, відповідальність за людей і результат, уміння не драматизувати виклики, а шукати рішення. Серед важливих уроків військової служби він також називає досвід роботи поруч із сильними командирами. Це дало йому чітке розуміння, наскільки важливими в будь-якій справі є цінності, повага в команді й відповідальність за спільний результат.

Його шлях — про цінності, відповідальність і прагнення бути корисним державі там, де це потрібно найбільше саме зараз.

Роман вважає, що після служби найважливіше — відновитися і зрозуміти, куди рухатися далі. Водночас бойовий досвід й навички здобуті на службі можуть стати міцною опорою і в подальшій роботі для держави.