Тарас Сасовський — керівник комунальної установи «Хаб Ветеран» у м.Луцьк, ветеран

Для Тараса Сасовського рішення піти на фронт добровольцем було безальтернативним — він не бачив іншого варіанту дій, окрім захисту країни. Головним внутрішнім чинником для нього стала сім'я: Тарас прагнув без сорому дивитися в очі дружині та дітям, знаючи, що виконав свій обов’язок. У складі 100-ї окремої бригади ТрО він служив на різних посадах — від гранатометника до стрільця-оператора.

15 травня 2023 року під час боїв поблизу Бахмута внаслідок мінометного обстрілу Тарас отримав важке поранення, що призвело до втрати обох ніг. Проте вже за три місяці завдяки волі та наполегливості він зробив свої перші кроки на протезах.

Шлях у публічне управління розпочався з посади радника міського голови з питань ветеранів. Коли у громаді було створено комунальну установу «Хаб Ветеран», Тарас прийняв пропозицію її очолити. Ключовим моментом у цьому виборі стало усвідомлення бюрократичних перепон, з якими ветерани стикаються під час повернення. На власному досвіді він переконався, наскільки складною може бути система, і вирішив використати свою енергію для її вдосконалення.

Головною метою Тараса сьогодні є підтримка та поглиблення ветеранської політики на рівні громади. Його найбільший стимул — люди, які звертаються за допомогою, та можливість не залишати побратимів і посестер сам на сам із їхніми проблемами. Під його керівництвом «Хаб Ветеран» не лише допомагає з юридичними питаннями та документами, а й організовує активну реабілітацію — від риболовлі до сплавів на каяках. Тарас прагне, щоб будь-які державні ініціативи були дієвими, обговореними з ветеранською спільнотою та працювали на результат, а не для статистики.

Тим, хто має професійний потенціал, але вагається щодо роботи в державних інституціях, Тарас дає чітку пораду: «Якщо прагнете змін — ідіть і робіть їх». Він переконаний, що замість критики ззовні варто використовувати можливість реалізувати себе в органах влади, змінюючи систему зсередини. Його головний заклик — не замикатися у собі та активно шукати однодумців для спільної роботи.

У нинішній роботі Тарасові допомагають риси, загартовані бойовим досвідом: гостре відчуття команди та вміння оцінювати сильні сторони кожного працівника для досягнення максимальної ефективності. Проте своєю головною перевагою як керівника він вважає повну відсутність страху відповідальності за прийняті рішення. Досвід фронту навчив його діяти рішуче, що дозволяє бути ефективним управлінцем і в цивільному житті.