«Запит має бути доведений до логічного завершення»: як фахівець із супроводу Олександр Гасай допомагає військовим і ветеранам у госпіталі на Тернопільщині
Коли військовий або ветеран проходить лікування чи повертається до цивільного життя часто з’являються десятки практичних питань: як пройти ВЛК, оформити виплати, подати рапорт, відновити документи чи отримати направлення на подальше лікування. Саме з цим щодня працюють фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб — люди, які допомагають розібратися в процедурах, документах і державних сервісах та супроводжують людину у складний період.
Нерідко цю роботу виконують ветерани та члени родин військовослужбовців. Власний досвід допомагає їм краще орієнтуватися у законодавстві, розуміти запити людей та говорити з ними однією мовою. Для багатьох це не лише нова професія, а й можливість бути корисними.
Олександр Гасай — ветеран, нині допомагає військовим і ветеранам, які проходять лікування та реабілітацію, у КНП «Заліщицький госпіталь для ветеранів війни» Тернопільської обласної ради.
«Я цей шлях проходив самостійно»
Олександр проходив службу ще на початку 90-х років, у 2014 році був у добровольчому з’єднанні, а у 2022-му знову повернувся до лав ЗСУ. Після власного досвіду лікування та проходження бюрократичних процедур після поранення почав глибше вивчати медичну та військову документацію, алгоритми проходження ВЛК, оформлення виплат і статусів. «У 15-му році я провів час у госпіталі. Тоді стикнувся з проблемою довідок і всіх інших документів. Це стало стимулом поглибити свої знання вже більше в медичній сфері та в питаннях, які стосуються Міністерства оборони», — розповідає він.

Каже, що багато процедур свого часу проходив самостійно: ВЛК, МСЕК, оформлення виплат, встановлення групи інвалідності. Саме цей досвід сьогодні допомагає йому краще розуміти людей, які звертаються по допомогу.
З 1 липня 2025 року Олександр працює фахівцем із супроводу у КП «Заліщицький госпіталь для ветеранів війни». Власний військовий досвід, каже він, допомагає краще орієнтуватися у військових документах і комунікації з частинами. У госпіталі Олександр працює переважно з ветеранами та військовослужбовцями, які проходять лікування або реабілітацію. «Запити військовослужбовців стосуються проходження служби, ВЛК, виплат під час лікування», — пояснює він.
Ветерани звертаються щодо проходження експертних команд, оформлення документів, отриманням виплат або повернення до цивільного життя. «Більшість звернень стосуються адаптації до цивільного життя: що робити далі, як шукати себе після служби. То часто сидимо в кабінеті, розглядаємо шляхи: через центри зайнятості, гранти на власну справу чи ветеранський спорт», — розповідає Олександр.
Коли допомога — це конкретний результат
Для роботи фахівцем із супроводу, каже Олександр, потрібно добре орієнтуватися у законодавстві, зокрема в наказах Міністерства оборони та інших силових структур: «Людині треба чітко пояснити: тут є наказ, тут постанова, тут роз’яснення щодо встановлення причинного зв’язку травми чи поранення. Тобто за запитом надати весь алгоритм дій, пояснити, як воно і що до чого».
Один із військовослужбовців після поранення проходив лікування та реабілітацію у госпіталі, а згодом був направлений до Інституту нейрохірургії у Києві. «В нього залишилися осколки в тілі та руці. Ми все підготували, розказали шляхи, як звернутися. Він пройшов експертну команду, йому встановили групу інвалідності». Зараз, каже Олександр, військовий отримує всі належні виплати без затримок, включаючи додаткову винагороду за час лікування.
В іншому випадку вдалося допомогти військовому повернути недоотриману додаткову винагороду. «Були прогалини в недоотриманні виплат. Після спілкування з частиною і наведення всіх аргументів та наказів частина погодилася, що є проблема. І вже через кілька днів він подзвонив і сказав “дякую”, бо кошти прийшли».
Іноді запити стосуються дуже простих питань. «Звернувся молодий хлопець, який виписувався, і в нього ще не було УБД. А потім йому вже прислали посвідчення, і в “Дії” все підтягнулося. Хлопець був задоволений, щасливий», — ділиться фахівець.
Робота поруч із людьми
Робочий день фахівця із супроводу починається зі спілкування з пацієнтами госпіталю.
«Зранку запитую, чи хтось прибув, які є проблеми, чи людина спілкувалася з військовою частиною, які є запити». Окрім документів, у госпіталі намагаються створювати простір для адаптації та спілкування. Тут облаштований майданчик для гри у петанк, ветерани займаються спортом та проходять реабілітацію. «Є хлопчина з ампутацією руки, молодий. Він так грає у настільний теніс і петанк, що люди з двома руками так не зіграють», — розповідає фахівець.
Сам Олександр каже: його завдання — зробити так, щоб людина почувалася захищеною і розуміла, куди звертатися зі своїми питаннями: «Я роблю це, щоб у них було все добре у документах, щоб вони почувалися захищено і знали: є комунікація з військовою частиною чи органами влади — значить, питання буде вирішуватись».
Фахівець наголошує, що для нього важлива не кількість звернень, а результат: «Якщо в мене є підопічний, то він має якісно отримати допомогу. Запит має бути доведений до логічного завершення».
Робота, яка потребує холодної голови
Фахівцю із супроводу, на думку Олександра, важливо не піддаватися емоціям і працювати передусім із документами та законодавством: «Робота фахівця полягає в тому, щоб працювати з холодною головою для того, щоб приймати правильні рішення».
За його словами, ситуації бувають дуже різними, і не кожен запит має законні підстави. Іноді люди можуть неправильно оцінювати власну ситуацію або очікувати того, чого законодавство не передбачає: «Як би емоційно людина не ставилася до своїх питань, все одно ми повертаємося до законів, постанов і наказів. І будемо рухатися відповідно до того, що там написано». Водночас ця робота вимагає не лише знань, а й уважності до людини та її ситуації.
Окрім того, фахівець із супроводу має систематично самовдосконалюватися, постійно тримати руку на пульсі у змінах законодавства, що стосується сфери роботи, а також профільних наказів МОУ та інших силових відомств.
У роботі фахівця із супроводу багато складних ситуацій, емоційного навантаження та людських історій. Проте саме можливість допомогти людині пройти складний шлях трохи простіше залишається головною мотивацією продовжувати цю роботу.