Вишиванка — не просто одяг. Це історія, яку не змогли стерти навіть вогонь, репресії і війна.

У День вишиванки ми вдягаємо не просто візерунки — ми вдягаємо силу. У кожному шві — пам’ять про покоління, які зберігали українську ідентичність попри все. Колись вишиванка була забороненою. За неї — ув’язнювали, висилали, розстрілювали. Радянський режим намагався викорінити українську мову, культуру, традиції, і вишита сорочка була одним із головних символів опору. Бо нею  говорили: "Я — українець. І я не здамся".

Історія повторюється. З 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го, росіяни знову знищують все українське. Вони руйнують музеї, спалюють книги, змінюють назви вулиць, забороняють українську символіку на тимчасово окупованих територіях. У Маріуполі та Мелітополі, у Криму й Луганську — вишиванка стала забороненою річчю. Бо для ворога вона — знак гідності, незламності, національної пам’яті. Те, що він не може подолати.

Та попри це — українці одягають вишиванки. У тилу й на фронті. У Києві, Краматорську, Львові чи Торонто. І в кожному орнаменті — унікальний код місця, де вона створена. Полтавська білим по білому. Покутська — багатобарвна. Поліська — стримана й сакральна. Для донецьких вишиванок притаманна брокарівська вишивка. Але разом — це одна історія. Єдина країна. Один народ.

Для українських Захисників і Захисниць вишиванка — не просто традиція. Це оберіг. Символ дому, за який вони борються. У когось вишиванка з’явилася лише нещодавно — вже під час війни. У когось її досі немає, але всі — відчувають її значення. Бо навіть без ниток і полотна, вона рідна, своя…

З Днем вишиванки, Україно. 

Вишиванка Єднає