"Ви не самі": як Оксана Каспрук стала голосом підтримки для ветеранів та ветеранок у Новодунаєвецькій громаді Хмельницької області
Оксана — педагогиня за освітою. 13 років вона працювала вихователькою у санаторії для дітей. Після закриття закладу перейшла до відділу освіти, але відчувала: хоче бути ближче до тих, хто боронить Україну.
“Я весь час питала себе: чи я роблю достатньо для перемоги? Плести сітки, пекти печиво — важливо. Але я відчувала, що можу більше. Коли побачила інформацію про набір фахівців із супроводу ветеранів, зрозуміла — це мій шанс бути корисною по-справжньому”.
Оксана згадує, що найбільше хвилювалась через відсутність досвіду у сфері. “Першопрохідці" — так вона називає фахівців із супроводу ветеранів та ветеранок першої хвилі, проте бажання допомагати перемогло.
Пані Оксана пройшла відбір, згодом — навчання. Нині жінка працює фахівчинею із супроводу ветеранів та ветеранок у Новодунаєвецькій територіальній громаді Хмельницької області, що об’єднує 17 населених пунктів і понад 10 тисяч мешканців.
“Я просто хочу, щоб ветерани знали: вони не самі, що є хтось, хто підніме слухавку, хто знайде відповідь, хто буде поруч, навіть якщо все дуже складно. Навіть якщо відповідей нема — є присутність. Іноді це найважливіше”, — говорить Оксана.
Система, в якій головне — людина
Фахівець із супроводу — це людина, яка підтримує ветеранів, військових та їхні родини під час та після служби: допомагає розібратися з документами, підказує, на які пільги та послуги можна розраховувати, де пройти реабілітацію, як знайти роботу чи вирішити житлові питання, а ще — вислухає, підтримає і скаже найважливіше: “Ви не самі”.
“Мені телефонують зі словами: “Пані Оксано, залишилось 5 днів відпустки, треба вирішити питання”. Тоді я піднімаю слухавку і починаю телефонувати, пояснювати, що час обмежений, що треба пришвидшити вирішення питання, бо це не просто послуга — це про гідність і довіру до людини, яка воює”.
Пані Оксана переконана: “Ефективна допомога — це не лише знання законодавства. Це — індивідуальний підхід, перевірена інформація, зв’язки, людяність”.
“Фахівець — це частина ланцюга”
Типовий день фахівчині — це десятки дзвінків, копіювання довідок, пошук лікарів, зв’язок з районним та обласними управліннями. “Інколи я просто слухаю, бо людина приходить не за довідкою — вона хоче бути почутою. І якщо після розмови їй стає легше — значить, я не дарма на цьому місці”.
Вона зізнається: часто доводиться “бути частиною ланцюга”, який з’єднує захисника, ветерана чи ветеранку з чиновником, лікарем чи роботодавцем.
“Я знаю, що можу зателефонувати й звернутися за порадою до фахівців районного та обласного управлінь, директорці, голові громади, знаю, хто відповість, навіть якщо це неділя, адже це командна робота. І вони не скажуть “зачекай”. Сам ти нічого не зробиш. Це про команду, інакше ніяк”.
До своєї роботи ставиться з особливою відповідальністю, іноді доводиться працювати рано вранці і на вихідних, адже на іншому кінці зв'язку — захисники.
“Після одного випадку я для себе вирішила: жоден контакт не передаю, поки не перевірю особисто. Бо якщо ветеран отримає “відписку” — більше не звернеться. Я не можу цього допустити”.
Про те, як працює система супроводу ветеранів та ветеранок у Новодунаєвецькій територіальній громаді Хмельницької області
На початку 2025 року багато ветеранів та членів родин не знали про таку посаду, не сприймали її серйозно. Але робота фахівця із супроводу ветеранів та ветеранок на місцях — від дверей до дверей — дозволила поступово зруйнувати бар’єри недовіри.
“Ми їздили по селах, бо люди не знали, що така людина взагалі існує. Дехто й досі не вірить у державну допомогу. Але потроху вдається ламати цю стіну. Ми робили виїзди в села, зверталися до захисників, які були на лікуванні або повернулися у відпустку, пояснювали, що можна звертатись і ветеранам, і членам сімей захисників — з будь-яких питань”.
Згодом Оксані вдалося встановити контакт із ветеранами, що мешкають на території громади, державними установами, лікарнями, представниками бізнесу, фахівцями різних сфер.
“Я відразу почала шукати контакти лікарень, благодійних фондів, юристів, бо не всі прописані в громаді проживають тут. Важливо мати готові номери, перевірені й актуальні”.
Завдяки цим зв’язкам та налагодженій комунікації зараз вдається швидше поширювати актуальну інформацію та вирішувати термінові питання:
“Є напрацювання зі старостами по селах. Я створила групу, і якщо мені потрібно поширити якусь інформацію — я скидаю туди, а далі вона швидко розходиться”.
До пані Оксани можна звернутися особисто й телефоном — вона завжди на зв’язку для тих, хто потребує підтримки.
“Для роботи маємо все необхідне: ноутбук, принтер, інтернет, окремий кабінет для спокійних і чесних розмов, адже для довірливого діалогу потрібен простір — не лише фізичний, а й психологічний”.
Це не просто технічне забезпечення — це середовище, у якому людина почувається в безпеці, а тому може відкрито говорити про найскладніше. І саме така атмосфера — ключ до ефективної допомоги.
Історії, які варті зусиль
До пані Оксани звертаються з різними питаннями: як щодо оформлення документів, так і в питанням пошуку контактів.
Нещодавно звернулася мама з сином-ветераном з інвалідністю. Спочатку
жінка звернулась по допомогу для доньки, а згодом — попросила поговорити з сином, якому важко морально.
“Вона попросила мене, щоб я зв'язалася з сином, тому що дуже важко йому саме морально. Вона каже, що ви поспілкуйтесь запитайте,про потреби, можливо, просто поговоріть, щоб він знав, що не лишили, не кинули”. Спілкування триває — “вже як друзі”.
З особливим проханням звернувся ветеран, якому треба було відкрити категорію на керування каром (автонавантажувачем). “Я обдзвонила весь Хмельницький, щоб знайти, де це реально зробити. Потім уже мала “галочку” — контакт. Тепер знаю, де це можна швидко оформити”.
Найважче — це слова, яких не існує
Попри практичні задачі — допомога з документами, консультації, дзвінки й направлення — найбільше навантаження у цій роботі емоційне.
“Іноді найважче — знайти слова, коли до тебе приходить мама загиблого. Їй не потрібна довідка. Вона хоче почути, чому її син не повернувся. І ти не маєш відповіді, але ти мусиш бути поруч”.
Оксана зізнається: є ситуації, коли жодна форма підтримки, жодна державна програма не компенсує втрату. І тоді — залишається тільки людська присутність. Потрібно бути поруч, дати води, послухати.
“Це дуже важко — бути тим, хто не має відповіді на “чому”. Але я знаю, що навіть просто побути з людиною в цей момент — важливо, бо тоді ця людина не сама в своєму горі. А це — вже багато”.
Оксана ніколи не дозволяє собі розплакатися перед родичами загиблих. Вона тримається, навіть якщо всередині все стискається. Але коли мама виходить за двері — емоції проривають.
“Я просто йду до колег і плачу. Але перед тими, хто приходить — я мушу триматися. Бо якщо розпадусь я, хто буде далі допомагати?”.
У таких моментах робота фахівця — не про функцію, не про систему, а про людяність, яка тримає світ на місці, коли все навколо здається незрозумілим і крихким.
Коли питаєш Оксану, що допомагає триматися, вона не говорить про посадові інструкції, вона говорить про людей, про дзвінки “дякую” після нічної розмови, про усмішку хлопця, який знову повірив у себе й опанував нову категорію з водіння, про маму, яка хоч на хвилинку відчула, що її біль — не невидимий.
Це не просто робота, це спосіб бути поруч. І сьогодні, коли Україна бореться за право бути, саме такі “поруч” — важливіші, ніж здається. Це, перш за все, про вдячність, силу та віру у майбутнє.
Як знайти фахівця із супроводу у своєму регіоні?
Зараз фахівця можна знайти за кілька хвилин — у новому цифровому сервісі “Ветеран Pro” в застосунку “Дія”. Ось як це зробити:
🔹 Відкрийте застосунок “Дія”
🔹 Перейдіть у розділ “Сервіси” → “Ветеран Pro”
🔹 Оберіть опцію “Пошук фахівця”
🔹 Введіть:
– ПІБ, якщо шукаєте конкретного фахівця
– або область і громаду, якщо шукаєте за місцем проживання
🔹 Натисніть “Застосувати”
🔹 Ознайомтеся з переліком: ПІБ, контактний номер, електронна пошта та установа, де працює фахівець
Фахівець із супроводу — один із флагманських проєктів Міністерства у справах ветеранів України, що реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики та у межах Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні на період до 2030 року ухваленої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.
Спілкувалася Ярина Корнієнко