Про першого заступника Міністра у справах ветеранів Григорія Галагана

Григорій Галаган – генерал-майор запасу, з 1995 по 2002 роки проходив службу в Збройних Силах України. З 2002 по 2019 військовослужбовець Служби безпеки України. Обіймав посаду першого заступника начальника Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України. Ветеран російсько-української війни, має статус учасника бойових дій. У квітні 2015 року був поранений при виконанні бойового завдання. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня.

❓ Мотивація прийти в команду Міністерства у справах ветеранів України

✅ Моя головна мотивація – працювати на благо тих людей, які не шкодували свого часу, здоров`я і життя, дали нам змогу сьогодні жити і перебувати тут. Свого часу я бажав змін у країні, і я їх реалізовував, я бажав боронити кордони, і я воював за єдність країни, а зараз я бажаю забезпечити соціальний захист усіх ветеранів, усіх членів сімей загиблих патріотів, усіх дітей, що залишились сиротами, або ж втратили одного з батьків.

❓ Першочергові плани та задачі, які перед собою ставить на займаній посаді

✅ Намірів і планів багато: вдосконалення системи соціальної підтримки, покращення побутових умов, поліпшення та вирішення житлових і земельних питань, надання статусів та отримання відповідних пільг.
Першочерговими питаннями, які є вкрай актуальними, є налагодження системи виплат компенсацій за поранення та смерть військовослужбовця під час виконання бойового завдання, та покращення системи надання пільг і соціального захисту. Це ті питання, що хвилюють кожну родину ветерана. І я впевнений, що при злагодженій робті команди ми цього досягнемо.

❓ Результат, якого хоче досягти у своєму напрямку

✅ Коли мене питають про результат, то я пригадую одразу Арлінгтонське національне кладовище в США. Будь-який ветеран, незалежно від посади, регіону проживання, після виходу на пенсію може написати листа і попросити, щоби його поховали саме на тому кладовищі. Його лист розглядають і після того ветерана, який виявив дане бажання, ховають саме там. Або, у разі його раптової смерті, можуть перепоховати. Родину привозять на кладовище із будь-якого куточка Сполучених Штатів, поселяють, годують, церемонію поховання супроводжує почесна варта, а потім відбувається процедура поминання. Це я до того, що кожен ветеран знає, що про нього піклуються не лише, коли він служить, не тільки тоді, коли він пенсіонер, а й навіть після його смерті. Результат, якого я бажаю досягти – це аби кожен український ветеран був упевнений в тому, що держава його поважає і ніколи не покине, адже і він не покинув державу, не зрадив її і не втік з поля бою. Перед ветеранами та їх родинами не має стояти питання як отримати пільги та повноцінний соціальний захист, передбачений державними програмами. Він не має роками вишукувати варіанти та можливості отримання тої чи іншої довідки, пільги тощо. Він заслужив аби держава сама опікувалась ним та його проблемами і надавала весь спектр послуг, який передбачено.

❓ Особистий досвід, проекти, які вже є, і які зможуть допомогти працювати далі, тепер вже в Мінветеранів

✅ Мені зможуть допомогти мій професійний досвід, зокрема, досвід війни на території Луганської та Донецької областей, та досвід «війни» на теренах бюрократичної системи. А також вміння та бажання приймати рішення після консультацій з побратимами, з якими я був разом не один рік.

❓ Хто або що може допомогти в здійснені запланованого

✅ Досвід побудови різних систем управління та керування людьми, кількістю від десяти до сотень осіб, допоможе створити й в Міністерстві у справах ветеранів команду однодумців-професіоналів, які люблять свою країну, дисципліновані та щиро вдячні тим, хто відстоював наше право на життя.