«Ми показали ворогу, що будемо захищати свою землю до останньої краплі крові», – Олександр Порхун про бої за Донецький аеропорт
Перший заступник міністра у справах ветеранів України Олександр Порхун поділився спогадами про оборону Донецького аеропорту в ефірі «Армія FM».
Олександр Порхун – учасник російсько-української війни, майор Збройних сил України у відставці, колишній командир 2-ї аеромобільної роти 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь у бойових діях та звільненні населених пунктів на території Донецької та Луганської областей з 2014 по 2017 рік. Герой України.
Далі – його спогади про оборону Донецького летовища.
«Нашу бригаду підняли по тривозі наприкінці січня 2014 року, а вже в середині березня ми отримали бойове розпорядження та стали на захист рубежів на Кримському напрямку, – пригадує Олександр Порхун. – Якщо говорити безпосередньо про оборону Донецького аеропорту, то частина людей з мого підрозділу полетіла у першу ротацію до ДАПу трьома групами 25 травня 2014 року. Тоді розвідувальний взвод виконував завдання з оборони летовища і протягом трьох днів заводив головні сили, які стали на захист об’єкту.
Мій підрозділ 13 січня 2015 року отримав завдання висуватися до населеного пункту Тоненьке (це майже 4-5 кілометрів від Донецького аеропорту). Головні сили 95-ї бригади – 1 батальйон, артилерія, розвідувальна рота – вже дислокувалися на позиції «Зеніт» біля населеного пункту Спартак.
Після прибуття я отримав завдання пробитися до пожежного депо і зайти у новий термінал, який залишався під контролем української армії, через населений пункт Піски. З 14 по 22 січня ми намагалися пробитися до наших хлопців, однак сили і засоби противника переважали.
Була спланована велика операція, у якій брали участь 1-й батальйон 30-ї окремої механізованої бригади, 1-й батальйон 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, два батальйони 81-ї окремої аеромобільної бригади. За великим рахунком, на той час наші підрозділи прикривали тих, хто тримав позиції на території Донецького аеропорту.
Як кажуть: «Люди витримали – не витримав бетон»… Ми розуміли, що треба було прориватися до наших хлопців і виводити їх. Але всі намагання були марні. За понад 244 дні, які тривала оборона ДАПу, на прилеглій території майже всі підходи були заміновані.
Під час однієї зі спроб прориву 20 січня противник зустрів нас дуже жорстко. У тому бою у мене загинуло три військовослужбовці. Один із них – командир 1-ї роти капітан Володимир Марковський. Бронеавтомобіль «Спартан» розвідвзводу наїхав на дві протитанкові міни, потрібно було витягати своїх. Командир закрив машину своїм тілом, і у цей час прилетів постріл з РПГ...
Ми відійшли, і отримали нове завдання – взяти під контроль шахту Бутівку та населений пункт Спартак, потому – підірвати Путилівський міст і спромогтися зайти в Донецьк.
Чому була важлива оборона Донецького аеропорту? Це – великий інфраструктурний об’єкт, який противник намагався взяти під свій контроль та використовувати як сегмент повітряної розбудови. Цього не можна було допустити. Тому на початку 2014 року була команда взяти під контроль і не віддавати ДАП. Але, коли під час його оборони загинуло багато бійців, у українських військових стало принципом захищати летовище до останнього у пам'ять про побратимів, які загинули.
Ми показали ворогу, що можемо витримати і вогонь, і снаряди, і втрату друзів, але будемо захищати свою землю до останньої краплі крові. Там ти не думаєш про те, що можеш загинути – ти думаєш, як зробити так, щоб твоя родина, діти, батьки, жили у мирі».
Повне інтерв’ю з Олександром Порхуном дивіться за посиланням: https://www.facebook.com/armyuaFM/videos/2120883828094061
