Знайомство зі збірною України: Олександр Баталов
Сьогодні починаємо знайомство з українською збірною, яка представлятиме нашу країну на міжнародних змаганнях Air Force and Marine Corps Trials. Першим знайомимо вас з ветераном-спортсменом Олександром Баталовим.
Під час служби Олександр був командиром відділення у стрілецькому батальйоні. Але був поранений та втратив праву ногу. Саме з цього моменту для нього почався новий етап — не лише відновлення, а переосмислення власного тіла і способу життя.
Сьогодні Олександр — директор Unconquered Foundation. Фонд працює з ветеранами і ветеранками у сфері навчання з гуманітарного розмінування, адаптивних тренувань, та психологічної підтримки. До цього Олександр займався міжнародними комунікаціями та амбасадорською діяльністю, представляючи Україну в Давосі, Мюнхені та Вашингтоні.
Фізична активність була частиною його життя задовго до війни — не як професійний спорт, а як щоденна звичка. Після поранення ця логіка не змінилася. Уже в реабілітаційному центрі, щойно лікарі дозволили підніматися, Олександр почав рухатися — спершу кілька кроківна милицях, згодом ще кілька.
“Я дуже рано зрозумів, що з цим тілом треба навчитися жити. Лежати я не буду — це було принципове рішення. Тому кожен день я робив кілька кроків, поступово, по трохи. Просто постійно треба робити, робити. Я розумів, що моє здоров'я і моє відновлення буде залежати від мене. Тобто чим більше я буду активний, тим швидше моє ставатиме поступливішим і даватиме нові можливості.”
Паралельно з реабілітацією почав з’явивлятися спорт — передусім як середовище. Спортивні табори дали відчуття спільноти: людей зі схожим досвідом, які так само отримали травми і рухаються далі.
«Коли іноді емоційно важко, дивишся на тих, хто поруч і розумієш — якщо він може значить, і я можу. Так ми заряджаємо один одного».
Наступним етапом стали змагання у форматі ГАРТ — простір, де зібралися ветерани з усієї країни і це був класний майданчик для спілкування, нових знайомств і обміну досвідом.
“Для людей з ампутаціями спорт перестає бути окремою подією — він стає щоденною необхідністю. Саме від регулярного руху залежить, наскільки тіло буде готовим до навантаження, наскільки впевнено можна користуватися протезом, який сам по собі потребує сили й витривалості. Чим більш підготовлене тіло — тим більше свободи ти маєш в повсякденному житті.”
Сьогодні його тренування — це регулярність і дисципліна: щоденна зарядка, басейн двічі на тиждень, зал — раз на тиждень і щонайменше година активної прогулянки з протезом щодня.
Бути частиною національної збірної України для Олександра — це виклик і відповідальність. Можливість говорити з іншими ветеранами і ветеранками мовою досвіду: показувати, що життя після поранення є і треба рухатись далі. Воно непросте, але поруч завжди знайдуться люди й організації, які готові підтримати і допомогти — головне зробити перший крок.
Тим, хто лише придивляється до спорту, він радить починати з найменших кроків.
«Страшно буде. Важко буде. Але якщо ти вижив — у тебе є шанс. Ти його виборов дорогою ціною. Тож треба брати відповідальність за себе, вчитись розуміти своє тіло, рухатися і пізнавати світ далі».
Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з @Центр ініціатив «Повернись живим» на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді @Олена Зеленська.
