“Я зрозуміла: хочу робити більше для родин військових”: як фахівчиня із супроводу Тетяна Хомік допомагає долати труднощі ветеранам та їхнім родинам

Тетяна Хомік за освітою — психологиня. Свій професійний шлях вона починала у школі на посаді соціального педагога, але повномасштабне вторгнення докорінно змінило і її життя, і ставлення до професії. “Бачила, як діти переживають те, що тата мобілізували, а мама —  в напрузі через втрату спокійного життя. Тоді я зрозуміла: хочу робити більше для цих родин...”, — пригадує вона.

Шлях до професії фахівчині із супроводу

Ще під час навчання в магістратурі Тетяна вперше стикнулася з військовими у госпіталі: “На практику нас привели у  госпіталь, де знаходилися військові на лікуванні або ж реабілітації, були хлопці з ампутаціями. Тоді, при першому спілкуванні з військовослужбовцями, я зрозуміла, що навіть не знаю, як із ними правильно говорити, що запитувати. І як це “правильно”? Тоді вперше з’явилося відчуття, що мені небайдуже. Я хочу розуміти, як допомагати військовим та як з ними комунікувати”.

Коли оголосили конкурс на посаду фахівця із супроводу ветеранів, Тетяна мала сумніви, чи вистачить сміливості та знань працювати із військовим, але згодом прийняла остаточне рішення — подала документи на конкурс. В той час додатково навчалася на консультанта із військової психології, бо знала, що ці знання знадобляться. 

“Було відчуття, що я можу більше, ніж це можливо під час роботи у школі. Коли оголосили конкурс, я прочитала всі вимоги до посади фахівця із супроводу і подумала: це точно моя робота. Я хочу допомагати ветеранам та їхнім родинам!”, — поділилася Тетяна.

Нині вона працює фахівцем із супроводу ветеранів  у Затурцівській ТГ у Волинській області, що об'єднує 26 населених пунктів. Перед початком роботи вона пройшла навчання у Бородянському центрі соціально-психологічної реабілітації населення та сертифікацію у Кам'янець-Подільському державному інституті.

Тетяна пригадує: “Це був не просто час підвищення кваліфікації — ми отримали нові знання, натхнення і впевненість у своїй роботі. Побачили відновлений центр, знайомилися з техніками психологічної стійкості, розглядали юридичні питання. Для мене це стало підтвердженням: я на своєму місці”.

З колегами фахівцями із супроводу ветеранів Волинської області

Згодом була ще поїздка у Кам’янець-Подільський, де фахівці пройшли тестування та отримали сертифікати. Саме такі зустрічі, каже Тетяна, стали основою професійної спільноти, яка й сьогодні підтримує одне одного.

Перші кроки в громаді

А от у громаді початок роботи був непростим. “Багато довелося починати з нуля, не завжди було зрозуміло, як правильно організувати роботу, але завдяки підтримці керівництва все вдалося. Ми відразу створили групу в соцмережах і запустили рекламу у Facebook, щоб ветерани та їхні родини знали: у громаді є фахівець, готовий допомогти”, — пояснює вона.

З якими питаннями звертаються ветерани та їхні родини

Сьогодні до Тетяни звертаються і ветерани, і члени родин військових, які потребують консультацій та підтримки. Звернення різноманітні — від побутових до складних юридичних чи психологічних.

“Моя основна роль полягає в індивідуальному супроводі ветеранів від моменту його повернення зі служби до цивільного життя. Це означає: надати інформацію про доступні пільги й послуги, допомогти розібратися в соціальних, психологічних та правових питаннях, сприяти реінтеграції через навчання чи працевлаштування. Я фактично є містком між ветераном чи ветеранкою та державою, допомагаючи ефективно скористатися всіма наявними ресурсами”, — пояснює Тетяна.

За її словами, це включає інформаційну та консультаційну підтримку, допомогу з оформленням документів і взаємодією з державними структурами, психологічну підтримку, сприяння у медичній реабілітації, лікуванні чи професійній перекваліфікації. “Найважливіше — це соціальна адаптація й реінтеграція. Для кожного ветерана ми складаємо індивідуальний план, відстежуємо його виконання і коригуємо за потреби”, — додає вона.

Та все ж більшість звернень надходить не від самих військових, адже багато хто досі у строю. “Найчастіше приходять члени сімей загиблих або зниклих безвісти захисників — дружини, матері. Тут важливо знайти спільну мову, підтримати їх і допомогти з оформленням документів”, — ділиться Тетяна.

Робота фахівчині із супроводу неможлива без взаємодії з іншими структурами — від органів місцевого самоврядування та ТЦК до юридичних організацій і соціальних служб.

“Найчастіше я співпрацюю зі старостами, адже саме вони найкраще знають мешканців сіл. Буває, що інформацію про ветерана доводиться буквально збирати по крихтах: хто ще на службі, хто демобілізований, хто потребує допомоги. У таких випадках староста часто перший, до кого звертаюся”, — розповідає Тетяна.

З колегами та заступником Міністра у справах ветеранів України Юлією Кірілловою під час підвищення кваліфікації у “Бородянка центр”

Не менш важливим є обмін досвідом із колегами з інших громад. “Кожна ситуація різна й потребує свого вирішення, але коли ми ділимося досвідом у наших групах, стає значно легше. Наприклад, якщо хтось супроводжував ветерана на лікування за кордон, ми обов’язково розпитуємо: як зустрічали, які документи були потрібні, що допомогло. Такі поради дуже рятують, особливо молодих спеціалістів, які тільки починають працювати”, — пояснює вона.

Трапляються й випадки, коли співпраця з іншими структурами виходить за межі робочих кабінетів. “Я позиціоную себе як помічника, як друга”, — додає Тетяна.

Щодня фахівчиня із супроводу стикається з особливими людськими історіями. Багато з них непрості, емоційно виснажливі. “Є випадки дуже складні. Найбільше виснажують бюрократичні перепони, коли відповіді доводиться чекати місяцями. Наприклад, є справи, які я веду ще з січня — і досі чекаємо позитивного результату», — ділиться Тетяна. Серед таких ситуацій — затримка виплат військовому, який уже рік перебуває в полоні; звільнення зі служби після втрати брата та інші болючі випадки, які вимагають не лише професійності, а й великої стійкості.

Живі історії допомоги

Робота фахівчині із супроводу — це завжди зустріч з людською історією. У кожної — своє обличчя, свої випробування. Деякі з них важкі й болючі, інші — дарують надію, але всі вони залишають слід у серці.

Одна з таких історій — про військового  Миколу. Чоловік отримав поранення і пересувається на кріслі колісному.  Коли організували збір на його реабілітацію, на допомогу відгукнувся центр Next Step Ukraine, що  знаходиться в Львові. Це унікальний заклад, який спеціалізується на нейрореабілітації для військових і людей із травмами центральної нервової системи. Пізніше Микола взяв участь у зйомках проморолика бігозбору “Зроби NextStep з AB Games” та конвертуй свої кілометри в донати. Завдяки цій акції вдалося зібрати мільйон гривень на реабілітацію ветеранів. “Микола пройшов курс реабілітації, він і далі залишається на супроводі. Ми всі сподіваємось на позитивні результати”, — ділиться Тетяна.

Ще один кейс стосувався матері військовослужбовця, який перебуває в полоні. Частина втратила документи її сина, і жінка залишилася без змоги оформити статус УБД. “Це був випадок постійної комунікації й наполегливої взаємодії. Зрештою, у частині зробили все за один день”, — пригадує фахівчиня.

Не всі військові знають про свої можливості на відпочинок та оздоровлення. Один із захисників звернувся по консультацію — і вже незабаром, завдяки допомозі у зборі документів, зміг пройти оздоровлення у санаторії “Лісова пісня”.

Також Тетяна допомогла організувати відпочинок для дітей військовослужбовців у таборі, який проводить Роман Полікровський. Зараз у цьому закладі відпочивають двоє дітей. Батько однієї дитини зник безвісти, інший — загинув. “Це дуже болюча тема, але важливо, щоб діти мали можливість відчувати турботу й підтримку”, — пояснює фахівчиня.

Особливо важливим моментом у роботі Тетяни стала ініціатива вручення дітям загиблих військовослужбовців пам’ятних кулонів “Батьківське Серце”. “Вперше в громаді дітям загиблих Захисників було вручено ці кулони. Це дуже символічна річ. “Батьківське Серце” – це Всеукраїнський Рух, створений родинами полеглих Героїв, громадськими організаціями та волонтерами. Він має на меті увічнити пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну, і підтримати їхніх дітей”, — розповідає Тетяна.

Довіра як основа підтримки

Найважливішим у роботі Тетяна називає довіру. “Фахівець із супроводу має бути не лише посередником між людиною та державою, а й другом, який підтримає у найважчий момент. Військовослужбовці, що повертаються із зон бойових дій, — це вже інші люди, ніж були до  початку служби. У них з’являється нова зрілість, вони стають старшими завдяки власному досвіду і часто це призводить до непорозумінь із близькими, які просто не можуть зрозуміти, через які випробування пройшов ветеран. Саме тут і потрібні фахівці із супроводу. Наше головне завдання — створити систему підтримки, у якій ветеран відчуватиме себе не об’єктом допомоги, а суб’єктом власних змін”.

Попри емоційні виклики та бюрократичні труднощі, Тетяна переконана, що ця робота має глибокий сенс: “Суспільство має зрозуміти: ветеран — це не про жалість. Це сильна, незламна людина, досвідчений воїн, який потребує підтримки та можливостей інтегруватися в мирне життя. Військові повертаються не просто з війни — вони повертаються для життя. І наше завдання — допомогти їм знайти в ньому своє місце”. Для Тетяни ця посада — не просто робота, а спосіб змінювати життя тих, хто віддав частину себе заради України.

Як знайти свого фахівця із супроводу?

Знайти свого фахівця із супроводу ветеранів та ветеранок можна у Ветеран Pro, для цього:

  • увійдіть у Дія > Сервіси > Ветеран Pro > Пошук фахівця
  • введіть область, громаду для пошуку або прізвище та ім’я фахівця, якщо хочете обрати конкретного
  • натисніть Застосувати

Фахівець із супроводу —  один із флагманських проєктів Міністерства у справах ветеранів України, що реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики та у межах Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні на період до 2030 року ухваленої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.

Спілкувалася Ярина Корнієнко