“Я шукаю рішення там, де інші здаються”: як фахівчиня із супроводу Вероніка Зонь підтримує ветеранів та їхні родини у Борисполі

Фахівці із супроводу ветеранів — це нова професія, яка з’явилася у громадах, аби допомогти військовим та їхнім близьким у повсякденних справах після фронту. Вони займаються документами, лікуванням, пошуком реабілітації та роботи. У Борисполі цю роботу виконують фахівці “Бориспільського міського ветеранського центру”.
“Я вірю в те, що можу зробити щось більше для наших військовослужбовців. Те, що інші називають неможливим, я намагаюся перетворити на реальність”, — каже Вероніки Зонь, фахівчиня із супроводу ветеранів та веранок. Її історія — це розповідь про довіру, відповідальність і сотні маленьких кроків, які змінюють життя.

Коли особисте стає опорою у професії

До повномасштабного вторгнення Вероніка працювала у банку, але коли чоловік і брат стали на захист держави, її життя змінилося. “Три з половиною років я думала лише про війну, про те, як допомогти й покращити життя людей навколо. Як дружина військовослужбовця я стикалася зі шпиталями, з військовою частиною й вже розуміла, куди зателефонувати й де взяти довідки. Окрім того, я добре знаю, що переживає сім'я, коли у чоловіка за три роки було всього 35 днів відпустки”, — розповідає вона.

Саме цей досвід став поштовхом подати заявку й працювати в системі супроводу ветеранів. “Я хотіла дати можливість діючим військовим та членам їхніх родин побути разом під час відпустки військовослужбовця, щоб вони думали про відпочинок, а не про черги та документи. Ми робимо це за них: телефонуємо, домовляємося, оформлюємо папери. Саме так у Борисполі створили майданчик для військовослужбовців та ветеранів, де всі послуги можна отримати в одному місці”, — пояснює Вероніка.

Система супроводу ветеранів: як це працює в Борисполі

З квітня Вероніка працює у “Бориспільському міському ветеранському центрі”. На початку вона пройшла навчання Навчання в “Бородянка центрі”, що дало базу і впевненість у власних знаннях та силах. “Я отримала не тільки теорію, а й практичні знання завдяки викладачам та спілкуванню з колегами. Ми ділилися кейсами, працювали з юристами, психологами. Я могла отримати відповіді на всі запитання. І коли прийшла на роботу, вже не була “сліпою” — мала багаж знань і контактів”, — ділиться фахівчиня.

У Борисполі нині працює три фахівці із супроводу на чолі із керівником Оксаною Бухало. Кожна вирішене питання — це результат злагодженої спільної роботи. “Для діючих військових часто треба швидко оформити направлення. Ми співпрацюємо з поліцією, лікарнею та інших державних установ. Вони завжди йдуть назустріч нашим ветеранам”, — говорить Вероніка.

До роботи залучають Службу інтегрованих соціальних послуг, яка допомагає з харчовими наборами чи побутовою підтримкою; а також нотаріусів, які допомагають оформлювати документи для ветеранів; Управління ветеранської та соціальної політики, центри зайнятості, ТЦК та навіть місцеве МРЕО, що створює окремі умови для обслуговування військових. “У нас усі установи відкриті до співпраці: куди б я не подзвонила — в госпіталь, Центр зайнятості чи соціальні служби, — усі готові допомогти. Це командна робота, інакше ніяк”, — підкреслює вона.

Центр також співпрацює з благодійними фондами: “Карітас Україна”, “Відродження сильних”. “Це і кемпінги, і можливість поїхати з родиною на відпочинок, щоб відволіктися і побути разом. Є дружини, які прямо кажуть: хочемо побути з чоловіком і дітьми, щоб і нас хтось підтримав”, — ділиться Вероніка. — “На щастя, наша команда має чудових партнерів, які можуть із цим допомогти”.

Від довідок до реабілітації: звернення до фахівців

“До нас звертаються військовослужбовці та їхні близькі. Серед звернень — реабілітація, лікування, пільги, комунальні послуги, перевірка зору, допомога при залежностях, а також запити на психологічну підтримку, особливо від родин загиблих і безвісти зниклих”, — розповідає Вероніка.

Від відчаю до дії: історії підтримки

У роботі фахівця із супроводу немає “буденних” звернень — кожна зустріч може змінити чиєсь життя. Вероніка Зонь зізнається: “Іноді достатньо одного дзвінка, щоб справа зрушилася. Іноді потрібні тижні, але головне — бути поруч”.

Вона пригадує історію військового, який потребував постійного супроводу: “Чоловік просто не міг виговоритися, ходив мовчазний, травма була надто важкою. Я перший раз навіть поїхала з ним на іповенцію (ред. — прогулянка на конях), бо він боявся. А сьогодні він їздить сам. Це величезний крок до для нього”.

Одного разу до фахівців “Бориспільського міського ветеранського центру” звернувся прикордонник зі складним пораненням ноги. Він стояв перед жорстким вибором: ампутація чи пересування на кріслі колісному. Відчай і розгубленість затьмарювали будь-яку надію. “Ми за один день зібрали документи на отримання пенсії, допомогли скласти рапорти. Наш нотаріус безкоштовно завірив документи, а начальниця управління власною машиною відвезла його в шпиталь. Ми зібрали продукти, речі першої потреби, залучили колег і соціальні служби. Сьогодні він готується до протезування у Львові й уже має роботу в поліції, яка чекає після реабілітації”, — розповідає Вероніка. Найбільше її вразило, що чоловік, мовчки чекаючи, не просив нічого додатково, лише коли допомога прийшла, зізнався: мріє знову працювати. Для його родини ця підтримка стала справжнім порятунком.

Серед звернень є й історія військовослужбовця 3-ї штурмової бригади, зовсім юного, якому трохи більше двадцяти. Його слова під час бесіди вразили: “Життя втратило сенс”. Після поранення він замкнувся в собі, відмовлявся від відновлення. “Ми створили для нього “коло своїх”: зібрали хлопців його віку у ветеранському центрі. Спершу ми хвилювалися, що він скептично відреагує, але хлопці проговорили до пізнього вечора. Тепер вони спілкуються щодня. Чоловік почав відвідувати спортзал, басейн, взяв у руки фарби, які ми йому подарували, і намалював величезного орла. Тепер навіть викладає дітям малювання”, — розповідає Вероніка. Інколи, додає вона, найбільшою терапією стають не лікарі, а побратими, які нагадують: ти не сам.

Інший випадок — молодий військовий, котрий через два місяці після початку служби повернувся додому без кінцівки. Дружина з маленькою дитиною була в розпачі, не знала, що робити. “Ми організували лікування й реабілітацію, домовилися зі шпиталями, залучили соціальні служби. Тепер він у протезувальному центрі й має шанс знову стати на ноги”, — каже Вероніка. Такі історії — це завжди більше, ніж оформлення документів. За ними стоять десятки дзвінків, пошуки рішень і людські руки, які тримають життя разом.

Є й випадки, коли головне питання — збереження здоров’я. Один ветеран звернувся з проблемою слуху: після поранення він майже не чув на одне вухо, і лікарі попередили:  якщо терміново не зробити операцію, він втратить слух остаточно. “Я не можу допустити, щоб людина просто втратила світ звуків, тому зараз шукаю клініку, яка допоможе йому”, — каже Вероніка. Для неї це не формальність, а особистий виклик.

Також фахівців із супроводу звертався військовий, який довго залишався сам на сам із болем: операцію відкладали, він утратив надію. Тоді начальниця управління власною машиною повезла його до Києва, у шпиталь. Після лікування він повернувся до активного життя: займається кікбоксингом, дайвінгом, фридайвінгом, тренується, попри біль. “Він доводить усім нам: життя після повернення з війни можливе”, — каже Вероніка.

Окрема частина роботи — це підтримка родин. Одного разу до центру прийшла мама військового: п’ять днів не було зв’язку з сином. Відчай паралізував її. “Ми телефонували в частину, у шпиталі, підключили волонтерів. Начальник відділу ветеранської політики РДА Т.А. Коцар знайшла його у Дніпрі. Волонтери відвезли маму до сина. Історія мала позитивне завершення. Проте сам факт того, що при пошуку чоловіка ми представлялися фахівцями із супроводу, відкрив двері й допоміг нам рухати справу”, — згадує Вероніка.

“Кожного тижня у нас проходить мовчазна акція з приводу безвісти зниклих і загиблих. Ми працюємо з їхніми родинами: говоримо про нагороди, про підтримку, про путівки для дітей. Ніхто не має бути забутий”, — розповідає Вероніка.

Сила зустрічей і прикладів

Особливим досвідом для Вероніки та бориспільських ветеранів стала участь у “Іграх Ветеранів”. Вероніка розповідає: “Ми вирушали туди разом із хлопцями, і нас проводжало пів міста. Ветерани взяли участь у змаганнях із кросфіту та тенісу. Там вони зустрілися з Наталією Калмиковою, Юлією Кірілловою, Іриною Верещук, які не просто стояли осторонь —  фотографувалися з нашими хлопцями, залишали підписи на прапорі, обіймалися з ветеранами. І цей момент був неочікуваним для багатьох: держава не десь далеко, вона тут, поруч із ними. Це дало відчуття нашим військовослужбовцям, що їх бачать, чують, цінують та підтримують”, — ділиться фахівчиня.

Бути поруч — це робота і вибір

“Для мене фахівець — це спеціаліст ідей. Людина, яка може вплинути навіть там, де, здається, нічого не можна змінити. Ми беремо відповідальність, бо військові довіряють нам. Я завжди думаю: якби на його місці був мій чоловік чи брат — якої допомоги я б хотіла для них?  Саме так я працюю”, — каже Вероніка й додає: “Я боюся лише одного — помилитися чи розчарувати, бо військові довіряють нам повністю. Я бачу їхні успіхи, наприклад, коли хлопці з реабілітації скидають фото своїх глиняних виробів чи картин, коли вони самі надихають одне одного. Це і є справжній фідбек”.

Сьогодні Вероніка Зонь — приклад того, як особистий досвід переростає у професійну місію. Вона колись рахувала відпустки чоловіка, “немов перлинки”, а сьогодні допомагає сотням інших родин не втратити себе у чергах, довідках і розпачі. Її робота — це не лише оформлення документів, а передусім віра в те, що навіть після повернення з фронту можна знову відчути ґрунт під ногами і бути у колі своїх.

Як знайти свого фахівця із супроводу?

Звернутися до фахівця із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб можуть не лише самі військовослужбовці після повернення, а й члени їхніх родин, родини загиблих захисників і захисниць, а також постраждалі учасники Революції Гідності.

Фахівець допомагає з широким спектром питань: від оформлення пільг і довідок до психологічної підтримки, працевлаштування, реабілітації, житлових питань і навіть організації дозвілля.

• Щоб знайти фахівця із супроводу, відкрийте застосунок “Дія”.
• Перейдіть у розділ “Сервіси” → “Ветеран Pro”.
• Оберіть опцію “Пошук фахівця”.
• Введіть:

а) ПІБ, якщо шукаєте конкретного фахівця;

б) або область та громаду, у якій хочете знайти фахівця.

• Натисніть “Застосувати”.
• Ознайомтеся з переліком доступних фахівців й виберіть свого.

Спілкувалася Ярина Корнієнко