Ветеранська література. Сем і Семен Українці «Очима солдата»

Сем і Семен Українці

«Очима солдата»

(Львів: ФОП Плаксій М.Д., 2024)

Про книгу:

Ця книга створена двома братами – Семом і Семеном Українцями, нині військовими. Це автофікшн – жанр, де справжні події та пережите авторами переплітається з художнім вимислом, вибудовуючи низку історій, які ми відкриваємо на її сторінках.
Головний герой – Сем, 34-річний чоловік, батько, у мирному житті – звичайний оператор «Нової пошти». Отримавши повістку, він у перші дні повномасштабного вторгнення стає до лав ЗСУ. Його єдиний військовий досвід – строкова служба 2011 року. Разом із батальйоном герой проходить через фронтові дороги, бере участь у боях на сході України, зустрічаючись не лише з небезпекою, а й із важкими моральними випробуваннями.
Це твір без прикрас, без замовчувань чи згладжувань гострих кутів. Тут є і несправедливість, і внутрішні розломи, і та правда війни, яка болить. Автори показують усе так, як воно є – щиро, чесно, часом різко й нестерпно відверто.
«Ця книга — не про героїзм із плакатів. Це проза війни. Поранення. Страх. Спроба жити далі. Біль без пафосу. Героїзм без нагород».
Подібні видання, створені й видані власними силами, зазвичай не мають великих накладів. Це завжди обмежене число примірників, які варто встигнути прочитати, поки вони не стали бібліографічною рідкістю. Варто встигнути почути голоси наших Захисників. Тираж «Очима солдата» нині складає лише 65 примірників.
Це емоційна й надзвичайно особиста книга. Один брат-військовий вирішив написати історію іншого у співавторстві – з окопу, з лікарняного ліжка, знову з передової після виконання бойових завдань.

Чому потрібно читати:

Не завжди наші рідні, перебуваючи на війні, розповідають про свій досвід. Багато чого залишається за лаштунками, замовчується. Ця книга – ще одна можливість побачити буденні реалії війни. Не завжди героїчні, не завжди світлі, часом – болючі й нестерпні.
Солдати теж відчувають біль: через втрати побратимів, через абсурдні чи суперечливі накази, через картину зруйнованих будинків і спаленої природи. Вони бачать понівечені тіла й заплакані очі – і саме цими очима ділиться книга. Вона дає змогу цивільним бодай частково відчути й зрозуміти, що переживають військові.
На сторінках описані щоденні будні армії: зіткнення з несправедливістю, боротьба із внутрішніми сумнівами, спроби втримати гідність і людяність у пеклі війни. Це допомагає зрозуміти, що відчуває людина, яка перебуває під постійними обстрілами і небезпекою.
«Книга для тих, хто хоче зрозуміти реалії війни і відчути глибину людських переживань у надскладних умовах».
Важливою ниткою книги є тема родини: наскільки підтримка близьких надихає і дає сили витримати. Родина для солдата – це джерело наснаги й мотивації, а для нас – нагадування про потребу зустрічати своїх героїв із любов’ю та теплом.
Та ще «Очима солдата» – це про зростання. Про перетворення абсолютно мирної людини, якій теж страшно, але яка не губиться у небезпеці: бере ініціативу, витягує поранених, приймає бій, коли немає іншого виходу, витримує удари ворога, отримує поранення і знову повертається на позиції, щоб продовжувати захищати.
Це й про пам’ять. Про сотні моментів, які могли б загубитися у свідомості, але з яких складається повна картина нашої боротьби. Їх не можна втратити – це дорогоцінні крихти нашої історії. Для тих, хто буде після нас, важливо знати, як прості люди ставали солдатами, що думали, чим жили й завдяки чому перемогли.

Цитати:

«Кожен із нас обирає: залишитися чи уникнути того, чого не хоче ніхто. Це як із вогнем: «Розпалив не я, але гасити доведеться мені». Свідомість шукає виправдання, створюючи конфлікт між тим, що всередині, і тим, що зовні».
«Дашка» [ДШК – станковий кулемет Дегтярьова-Шпагіна] була схожа на українських жінок: із руками в боки, завжди готова пояснити, хто в хаті господар, а хто шию повертає голові».
«— Семе, люди завжди бачать лише верхівку айсберга, у нашому випадку – це високі зарплати військових.
- А підводні камені – не бачать?!»
«Одне прошу – не вини себе за те, що зостався живим. Боженька залишив тебе на цій землі для чогось важливого. Значить, твій шлях ще не завершено».

Про авторів:

Сем і Семен Українці – це творчий псевдонім двох братів-військових.
Відомо небагато: у мирному житті Семен Українець був підприємцем, нині служить у ЗСУ. Його брат Сем (позивний) працював у «Новій пошті», мав дружину й сина, а нині також у строю. Автори свідомо обрали псевдоніми, відклавши розкриття справжніх імен до Перемоги – коли зможуть зустрітися з читачами на презентаціях, підписати книги й розповісти більше про себе. І це ще одна причина, чому ми маємо перемогти: щоб зустрітись з авторами особисто.
Семен Українець (псевдонім) зізнається: «Ця книга — особиста історія мого брата, бійця з позивним Сем. Тому вона для мене особливо дорога».

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну , дослідниця книг про російсько-українську війну 2014-2025 років.