Після фронту — до власної справи: як ветеран Тарас Рижий розвиває автомайстерню «Mechanica» у Луцьку
Про таких майстрів, як Тарас Рижий, часто кажуть: він із технікою на «ти». Автомобілі, сільськогосподарська техніка, електроніка, метал і складні механізми — з усім цим ветеран працює вже багато років.
Сьогодні у Луцьку Тарас розвиває автомайстерню «Mechanica», яка спеціалізується на вузькопрофільних роботах: очищенні металу лазером, антикорозійній обробці автомобілів, ремонті та обслуговуванні кліматичних систем. Його проєкт став одним із переможців конкурсної програми «Варто діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Тарас народився на Київщині, а дитинство провів у селі на Рівненщині. Ще студентом Луцького національного технічного університету почав підпрацьовувати з автоелектриком. Саме тоді отримав перший практичний досвід і зрозумів, що техніка — це справа, яка йому справді близька.
«Мені подобається розуміти, як усе працює і як це можна відремонтувати. Університет давав базу, але справжня практика почалася тоді, коли я дивився, як усе працює в реальному житті», — розповідає Тарас.
До повномасштабної війни він працював інженером із ремонту сільськогосподарської техніки, будував плани на майбутнє, разом із дівчиною збирав кошти на квартиру. Але після перших обстрілів Луцька у лютому 2022 року пішов до військкомату.
Тарас служив у складі підрозділів територіальної оборони, брав участь в оборонних діях на Житомирщині, на кордоні з білоруссю, а згодом — у боях на сході України. Був у Серебрянському лісі, воював на Донеччині.
Навесні 2024 року під час боїв поблизу Очеретиного отримав поранення та мало не втратив зір. Далі були евакуація, тривале лікування, проблеми зі спиною, операція та реабілітація.
Повернення до цивільного життя було непростим. Тарас пробував шукати роботу, але розумів, що через стан здоров’я вже не може працювати так, як раніше. Саме тоді дружина Людмила підтримала його в ідеї відкрити власну справу.
«Після армії дуже важко знову відчути, що ти сам керуєш своїм життям. Я пробував шукати роботу, але фізично вже не міг працювати так, як колись. Тоді дружина почала мене підштовхувати: “Відкривай своє”. Якби не вона — мабуть, я б не наважився», — говорить ветеран.
Про грантові можливості Українського ветеранського фонду Мінветеранів Тарас дізнався від іншого ветерана у Луцьку. Разом із дружиною почав збирати документи, готувати заявку та консультуватися з тими, хто вже мав досвід участі у програмах підтримки ветеранського бізнесу.
Так з’явилася автомайстерня «Mechanica». Грантові кошти Тарас спрямував на закупівлю обладнання та інструментів. Сьогодні майстерня працює з антикорозійною обробкою кузова, промиванням систем охолодження, ремонтом кондиціонерів та очищенням металу за допомогою волоконного лазера.
За словами Тараса, лазерне очищення дозволяє акуратно знімати іржу та старе покриття, не пошкоджуючи поверхню. Це напрям, яким займається не так багато майстрів, тому він став однією з особливостей «Mechanica».
«Я хотів зробити майстерню, яка буде займатися саме тим напрямом, яким мало хто займається. Потроху розвиваємося. Є клієнти, працює “сарафанне радіо”, люди знаходять нас в Instagram, TikTok та на OLX. Приїжджають, бачать роботу, радять іншим — і так воно рухається», — ділиться Тарас.
Сьогодні разом із ним у майстерні працює син його побратима. Ветеран каже: хлопець хоче вчитися, а він радий передавати досвід — так само, як колись сам навчався у своїх наставників.
Для Тараса власна справа — це не лише про бізнес. Це ще й можливість створити середовище, де поруч є свої, де можна працювати, відновлюватися і поступово повертати відчуття опори після фронту.
«Після всього пережитого починаєш дуже цінувати прості речі: можливість бути вдома, бачити близьких, щось створювати своїми руками. Я просто хочу працювати, жити й розвивати свою справу», — підсумовує ветеран.
Історія Тараса Рижого — це приклад того, як підтримка родини, власний досвід, фахові навички та державні інструменти для ветеранського бізнесу допомагають після служби не зупинятися, а знову будувати своє.
