«Перший крок — найважчий. Фахівець має допомогти людині його зробити», — Олена Костинська, фахівчиня із супроводу ветеранів Гатненської ТГ Київської області


Коли наприкінці 2024 року у Гатненській громаді на Київщині лише з’явилася посада фахівця із супроводу ветеранів, Олена Костинська сама шукала людей, яким могла бути потрібна допомога: шукала контакти, телефонувала та пояснювала: у нас є така посада, ви можете звертатися з будь-яких питань і будь-коли — неважливо, вечір це чи вихідний.

 У той час люди не розуміли, хто такі фахівці із супроводу та чим вони можуть бути корисними ветеранам та ветеранкам, а також членам їхніх родин. Нині у Гатненській громаді працюють два таких фахівці, незабаром планують вводити третього, адже звернень більшає. «Коли ветеран або його родина отримує прийнятну консультацію, увагу до себе і гідне ставлення, коли їм пояснюють, допомагають, підказують — вони розповідають про це іншим, з'являється довіра», — говорить Олена.

Сьогодні в Україні працюють понад 2500 фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. Часто це люди, які самі мають військовий досвід, шлях волонтерства, роботи з військовими. 

Для Олени робота з військовими та членами їхніх родин почалася задовго до офіційної посади. Вона прийшла у сферу супроводу, маючи досвід волонтерства, громадської роботи та допомоги військовим. Після початку повномасштабного вторгнення не могла залишатися осторонь й одразу почала гуртувати людей і допомагати військовим: «У березні 2022 року я відкрила центр волонтерської взаємодопомоги, тому що все було зачинено, нічого не працювало. Люди не знали, де взяти воду, куди звернутися. Потім ми організували плетення маскувальних сіток, допомогу військовим, блокпостам. Хотілося максимально скоординувати й допомогти», — розповідає вона.

Сьогодні Олена — одна з двох фахівчинь із супроводу у громаді. Зараз у неї на супроводі пів сотні родин, проте реальних звернень значно більше, бо в маленькій громаді люди часто звертаються без офіційних заяв.

До фахівчині звертаються не лише ветерани та ветеранки, а й дружини, матері, батьки, діти військових. Олена зазначає: «Дружини звертаються навіть частіше. Кажуть: “Візьміть нас на супровід”. Я завжди беру на супровід усю родину».

Не лише документи: із чим приходять ветерани

Серед найчастіших звернень — питання про пільги, виплати, житлові питання, лікування, встановлення статусів чи працевлаштування, проте за кожним таким запитом — окрема життєва історія: «Кейси і запити - у звітності це статистика. Але Кожен кейс — це не просто цифри. Це окрема історія життя, проблем ітрагедій, радощів і досягнень», — говорить фахівчиня.

Один із випадків, який Олена згадує особливо часто, — історія військового, який повернувся з фронту після важких боїв: «Він не дуже хотів супроводу. Ми довго просто говорили на побутові теми. Потім він погодився звернутися по психологічну допомогу. Через кілька місяців подзвонив і сказав, що йому стало значно краще». На думку фахівчині, іноді слова підтримки та можливість бути вислуханим стають важливішими, ніж надання інформаційної допомоги з документами та законами.

За словами Олени, інколи найважливішою стає навіть не консультація, а звичайна розмова. 

Саме емоційну підтримку, каже Олена, важливо відчувати ветеранам. Так, нещодавно до неї звернувся ветеран. Стаючи на супровід, він сказав: «Якщо зі мною щось станеться — не кидайте мою дружину». Чоловік не має інших родичів, тож покладає надії на фахівця із супроводу як на людину, яка підтримає і допоможе за будь-яких обставин. «Турбота про сім’ю для наших захисників дуже важлива. Навіть після фронту вони насамперед думають про близьких», — каже Олена.

Окремий напрям роботи — підтримка родин загиблих і зниклих безвісти. Саме ці звернення Олена називає емоційно найскладнішими. Каже: людям потрібні не лише консультації чи допомога з документами, а просто присутність поруч і можливість бути почутими. «До мене звернулася мама загиблого захисника, тіло якого не вдалося повернути. Для неї найболючіше — що немає місця, куди можна прийти, поговорити із сином, просто побути поруч. Такі історії дуже важко проживати», — говорить фахівчиня.

Робота, що заснована на співпраці та довірі

Фахівець із супроводу не працює окремо від громади. Щоб допомога ветеранам і їхнім родинам була справді дієвою, потрібна співпраця багатьох людей і служб — ЦНАПів, соціальних працівників, медиків, центрів зайнятості, громадських організацій. У Гатненській громаді ветеранам допомагають оформлювати житлові сертифікати для ВПО, консультують щодо лікування та зубопротезування, скеровують до програм працевлаштування й грантів для започаткування власної справи. Олена Костинська зазначає: «У нас уже понад 30 осіб отримали житлові сертифікати. І коли хлопці отримують ці ваучери, це мотивує їх на розбудову мирного життя». Позитивні історії наших ветеранів допомагають іншим захисникам.

Підтримка дітей ветеранів, а також родин загиблих і зниклих безвісти — важлива частина роботи у громаді. Для дітей захисників регулярно організовують майстер-класи, свята, спортивні турніри, концерти, поїздки та оздоровлення. За словами фахівчині, цьогоріч на оздоровлення до Закарпаття поїдуть 200 дітей. . Фахівчиня зауважує:  «Через творчість, майстер-класи, поїздки діти і розвиваються, і трохи психологічно урівноважуються». У громаді намагаються зробити так, щоб родини військових не залишалися сам на сам зі своїми труднощами, а відчували підтримку й увагу.

«Перший крок — найважчий»

Можливість бути поруч із ветеранами та їхніми родинами, допомагати їм із побутовими й інформаційними питаннями Олена називає не просто роботою, а справою, якою живе щодня. «Фахівець не тільки допомагає чи скеровує до державних органів, він допомагає знайти опору й рухатися далі. Перший крок — найважчий. Фахівець має допомогти людині його зробити».

За словами Олени Костинської, за півтора року роботи їй вдалося досягти важливих змін. Якщо на початку люди не розуміли, хто такі фахівці із супроводу і навіщо до них звертатися, то зараз ветерани й родини військових дедалі частіше самі приходять по допомогу, радять звертатися знайомим і сусідам. Фахівчиня підкреслює: серед звернень немає незначних питань. Консультація щодо пільг, допомога у відновленні документів, направлення до інших фахівців, порада щодо працевлаштування чи отримання гранту або проста розмова під час складного періоду — усе це надзвичайно важливе для людини, яка звернулася по допомогу. Саме з таких невеликих кроків починається повернення людини до цивільного життя та відновлення відчуття впевненості й підтримки.