«Можливо, Бог залишив мене для цієї роботи — допомагати побратимам та їхнім родинам»: ветеран та фахівець із супроводу Віктор Винничин

У час, коли триває війна, Україні як ніколи потрібні фахівці, здатні підтримати ветеранів та їхні родини на цьому шляху. Сьогодні в українських громадах уже працюють понад півтори тисячі фахівців із супроводу. Вони допомагають ветеранам та їхнім сім’ям із документами, лікуванням, працевлаштуванням, психологічною підтримкою. Майже 40% з них — це люди, які самі пройшли війну або втратили рідних на ній.

Один із таких фахівців — Віктор Винничин із Тернопільщини. Ветеран, який пройшов фронт і повернувся, щоб продовжити боротьбу — поруч із іншими ветеранами та їхніми родинами.

Віктор не був кадровим військовим, але у 2014 році, коли отримав повістку, не роздумував — долучився до Сил оборони. «Вважав захист Батьківщини своїм обов’язком», — каже він. Після демобілізації долучився до місцевої спілки учасників АТО, де разом із побратимами допомагав ветеранам свого району.

«Коли почалася повномасштабна війна, я був в Англії — поїхав туди перед самим вторгненням разом із дружиною. Та коли дізнався, що росія напала, приховав інвалідність і добровільно повернувся до Збройних Сил. Служив у 105-й бригаді тернопільської ТрО під Бахмутом — дев’ять місяців у важких боях. Мав посаду головного сержанта роти з матеріального забезпечення — перед виїздом у зону бойових дій старався доукомплектувати всі наші машини всім, чим можна було». За станом здоров'я Віктор звільнився зі служби, але зрозумів: боротьба триває, просто в іншій формі.

Нове завдання — допомога побратимам та їхнім сім'ям

Побачивши оголошення про набір фахівців із супроводу ветеранів, він подав резюме і вже невдовзі отримав позитивну відповідь. Пройшов навчання у «Бородянка-Центрі» та курс у Західноукраїнському національному інституті. «Я відчув, що це моє», — каже Віктор. Нині він працює у Заводській ТГ Тернопільської області, до складу якої входить шість сіл. «Тут майже в кожній хаті є той, хто воював або чекає. І я хочу, щоб кожен відчував — держава про них пам’ятає».

Досвід ветерана і членство у спілці АТО стали для нього міцним фундаментом:

«Мені не було страшно, бо я вже 10 років живу цим. Знав, куди звернутися, з чим звернутися. Але це нова робота, тож треба багато читати, бо закони змінюються щодня, з'являються нові запити».

Щоб люди знали, куди звертатися, Віктор записав відеозвернення для сайту громади.

«Я — корінний мешканець, мене багато хто знає ще з 2014 року як активного захисника прав учасників бойових дій», — каже Віктор. Нині він працює в громаді, де понад 8 тисяч мешканців, до нього звертаються військовослужбовці, ветерани, члени сімей Захисників та Захисниць, рідні зниклих безвісти та загиблих.  Віктор має налагоджену співпрацю з місцевою владою, Службою зайнятості, Пенсійним фондом і лікарнею. «Якщо треба, беру людину за руку і йду до лікаря або керівника, бо швидкість і людське слово вирішують дуже багато».

Його день починається з дзвінків: «Дзвонять дружини військових, побратими, фахівці з інших громад. Питають, як оформити документи, куди звернутися, що робити після демобілізації. Іноді просто телефонують поговорити, бо немає кому виговоритися».

Фахівець активно комунікує через Viber-групи — створив спільноти дружин і матерів військових. «Так швидше передати інформацію, домовитися про зустріч чи допомогу. Коли люди знають, що не самі, їм легше», — каже Віктор. Він проводить зустрічі із сім’ями загиблих і зниклих Захисників, допомагає військовим у відпустці розібратися з програмами — від зубопротезування до ветеранського спорту.

Віктор ділиться історією: «Голова громади звернулася щодо військового, який після контузії втратив майже всі зуби. Потрібне було термінове протезування. Я знайшов потрібних лікарів, і нині він чекає на процедуру. У таких випадках важливо не лише знайти фахівця, а й підтримати людину психологічно».

Ще один випадок — історія ветерана, який звернувся щодо вирішення житлового питання. Його сім'я з Херсону, мають статус ВПО, у родині — троє дітей. Чоловік отримав поранення під час служби, проте продовжує службу. Житлове питання для них — критичне. Віктор допоміг оформити документи й Захисник отримав сертифікат на житло. «Дуже сподіваємося, наступного року його сім'я зможе отримати власну домівку».

Є і зовсім прості, з першого погляду, історії. «Нещодавно дзвонила мама Захисників — один із синів загинув. Попросила допомогти по господарству. Я зв’язався з комунальними службами — приїхали, викосили траву. Це, здається, дрібниця, але для неї — велика підтримка», —  розповідає фахівець і додає:  “Хто звертається — завжди стараємося допомогти. Іноді телефонують через дрібниці — підняли податок на пай, не знають, що робити. Телефоную в Податкову, пояснюю, людям важливо знати, що хтось розбереться, пояснить».

Робочий день Віктора ніколи не буває типовим. «Я не чекаю, поки хтось прийде. Йду сам, питаю: “Як ваш син, як тримаєтеся? Допомога потрібна?”  Можу й лампочку поміняти — головне, щоб люди відчували, що підтримка поруч», — усміхається Віктор.

Громада як опора

У громаді відбувається багато подій, щоб підтримати військових та їхні родини.

«Проводимо заходи для родин загиблих і зниклих. Ось кілька днів тому зробили виставку прапорів, діти малювали, продавали випічку, збирали на допомогу ЗСУ. Так вони вчаться, що пам’ять, повага та вдячність — це дія».

Віктор мріє створити ветеранський простір — місце зустрічей, навчань і спілкування.

«Разом із головою громади та заступниками знайшли приміщення для ветеранського простору. Там ми могли би проводити зустрічі з учасниками бойових дій, сім'ями військовослужбовців, психологом. Проте наразі шукаємо співфінансування від благодійних фондів: для початку потрібен ремонт, меблі та оргтехніка».

Місія і продовження боротьби

Для нього супровід ветеранів — не просто професія, а продовження боротьби. Тепер це інша форма служби, але така ж важлива: «Ця робота — як служіння. Треба вміти бути поруч і в горі, і в радості. Ми не знаємо, де будемо завтра, але знаємо, для чого це робимо». Віктор зізнається: «Я скажу чесно: були моменти, коли я міг би сьогодні не розмовляти з вами. Але, мабуть, Бог залишив мене для цієї роботи — допомагати побратимам і їхнім родинам».

На думку Віктора, громади мають розвивати систему супроводу на місцях, а фахівців повинно ставати більше. «Не важливо, хто ти — ветеран, дружина чи мама загиблого. Головне — щире бажання допомагати. Усі мають свій досвід: хтось сильний у паперах, хтось у спілкуванні. Разом ми можемо більше».

Віктор Винничин належить до тих, хто продовжив служити після фронту — поруч із людьми в громаді. Його досвід і небайдужість допомагають ветеранам та членам їхніх родин відчути, що поруч завжди є хтось, хто зрозуміє й допоможе. Часто це — найцінніша підтримка.

Як знайти свого фахівця із супроводу

Зробити це можна у сервісі Ветеран Pro у застосунку “Дія”.

Відкрийте Дія → Сервіси → Ветеран Pro → Пошук фахівця.

Вкажіть область і громаду для пошуку. Якщо знаєте конкретне прізвище та ім’я — введіть їх.

Натисніть Застосувати — і ви отримаєте контакти потрібного фахівця.

Фахівець із супроводу —  один із флагманських проєктів Міністерства у справах ветеранів України, що реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики та у межах Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні на період до 2030 року ухваленої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.

Спілкувалася Ярина Корнієнко