Місток підтримки в громаді: як фахівчиня із супроводу Вікторія Замбриборщ працює з ветеранами й ветеранками на Хмельниччині

У громадах по всій Україні фахівці із супроводу ветеранів та членів їхніх родин часто стають першою точкою контакту після повернення з війни. Саме вони допомагають зорієнтуватися в системі пільг, документів і можливостей, а також супроводжують людей у складних життєвих ситуаціях.

У Староушицькій громаді Хмельницької області цю роботу з кінця вересня 2025 року виконує Вікторія Замбриборщ. Вона працює з ветеранами, діючими військовослужбовцями та їхніми родинами з 13 населених пунктів громади, де проживає близько шести тисяч мешканців.

Шлях до рішення працювати з ветеранами

До початку роботи фахівчинею із супроводу Вікторія працювала в дитячому садочку — зокрема з дітьми з інклюзією. За освітою вона психологиня, і допомога людям завжди була для неї важливою складовою професійного шляху. «Мені запропонували можливість працювати фахівцем із супроводу. Я довго вагалася — думала, чи зможу я, чи я на своєму місці», — згадує Вікторія.

Важливою опорою стала родина. Її чоловік — діючий військовослужбовець, учасник бойових дій з 2014 року. Саме його підтримка допомогла ухвалити рішення подати документи на конкурс. Після співбесіди кандидатуру Вікторії погодили, і вона розпочала роботу в громаді.

Навчання і професійна опора

Після відбору Вікторія пройшла обов’язкове навчання для фахівців із супроводу. Частина навчання відбувалася в Києві, у ГО «Простір можливостей» та у Кам'янці Подільському. «Під час навчання озбирали реальні кейси, особливості взаємодії з ветеранами,оформлення  соціальної допомоги, пільг, і головне — як діяти так, щоб не злякати людину і не відштовхнути її», — розповідає вона.

Окремою цінністю стало професійне середовище. Фахівці з різних регіонів об’єдналися у спільноти, де й сьогодні підтримують одне одного, радяться й шукають рішення складних питань разом. В області також діє окрема група фахівців із супроводу, яка стала постійною точкою опори в роботі.

Запити, з якими звертаються люди

До Вікторії Замбриборщ звертаються діючі військовослужбовці, демобілізовані ветерани та ветеранки, військові з інвалідністю, матері загиблих і зниклих безвісти. Найчастіші запити стосуються оформлення пенсій, довідок, пільг, консультацій щодо статусів і можливостей реабілітації та підтримки. «Матері загиблих звертаються, щоб зрозуміти, як і куди звертатися, як оформити пенсію, різні довідки. Це базові, але дуже важливі речі», — пояснює фахівчиня.

Щоб інформація доходила до людей у всіх селах громади, Вікторія використовує різні канали комунікації: офіційну сторінку громади у Facebook, оголошення в селищній раді, власну сторінку в соцмережах, а також Viber- і WhatsApp-групи для різних категорій — ветеранів, діючих військових, матерів загиблих і зниклих безвісти. Також фахівчиня співпрацює з старостами сіл, які входять в ТГ.

Історії, за якими стоять реальні зміни

Один із кейсів стосувався ветерана, якому пенсію перерахували не за військовим стажем, а за загальним. Разом із фахівчинею він підготував звернення до Пенсійного фонду.

«Відповідь прийшла не одразу, але через кілька місяців питання зрушило з місця. Тепер у людини є офіційна відповідь і можливість рухатися далі — навіть звертатися до адвоката», — розповідає Вікторія.

Інша історія — про військового після поранення, якого визнали обмежено придатним і направили шукати тилову частину для подальшої служби. Фахівчиня допомагає шукати контакти, консультує щодо подальших кроків і супроводжує процес, який досі триває.

Є й побутові запити — наприклад, допомога з твердим паливом на зиму. У таких випадках Вікторія взаємодіє з керівництвом громади, щоб знайти можливі рішення.

Також вона супроводжувала військового, який вирішив відкрити власну справу, пов’язану з деревиною. Фахівчиня допомагала знаходити навчальні програми, вебінари та грантові можливості. Зрештою чоловік отримав державний грант і поступово реалізує свій проєкт.

Коли громада працює разом

Важливою частиною роботи фахівчині є взаємодія з партнерами на місцях. Насамперед — із працівниками ЦНАПу. «Вони дуже допомагають. Я заздалегідь пояснюю людині, які документи потрібно підготувати, щоб вона не приходила вдруге», — пояснює Вікторія.

Громада також співпрацює з “Червоним Хрестом” — зокрема у роботі з демобілізованими військовими з інвалідністю та родинами загиблих і зниклих безвісти. Заплановані зустрічі для дітей і матерів мають допомогти людям відчути підтримку та спільність.

Виклики та відповідальність фахівця із супроводу

За словами Вікторії, одна з найбільших складностей у роботі — зміни в законодавстві та емоційне напруження, з яким приходять люди. «Іноді в роботі з людьми бувають різкі реакції, претензії, але в процесі розмови й пояснень з’являється довіра і бажання співпрацювати», — каже вона.

Для самої Вікторії ця робота — про користь і відповідальність. «Мені подобається працювати з людьми, допомагати їм. Людина може прийти і просто виговоритися. Вона знає, що це конфіденційно, що їй можна довіряти», — говорить фахівчиня.

Особистий досвід дружини військового допомагає краще розуміти стан захисників і їхніх родин. «Я знаю, що вони переживають після повернення з фронту. Ці стани реальні, і я можу їм допомогти», — додає вона.

Робота фахівця із супроводу — це щоденна, іноді непомітна, але важлива присутність поруч. Як сказала Вікторії одна з людей після розмови: «Я бачу, що ви на своєму місці». Саме з таких моментів і формується довіра до системи ветеранської підтримки — через конкретних людей, які в громадах допомагають не губитися в складних процесах і рухатися далі крок за кроком.