«Іноді люди просто не знають, з чого почати»: як працює фахівчиня із супроводу ветеранів та ветеранок Світлана Улянченко на Чернігівщині

Повернення з фронту — це початок нового етапу, у якому поруч із відновленням життя з’являється багато практичних питань: оформлення документів, отримання статусу, доступ до лікування, соціальних гарантій і виплат. Часто люди не мають чіткого розуміння, з чого почати і як пройти цей шлях без помилок і втрати часу.

Саме для цього в громадах працюють фахівці із супроводу ветеранів та ветеранок. Вони постійно на зв’язку, допомагають розібратися в можливостях, координують процеси й підтримують на кожному етапі — від першого звернення до отримання результату.

У Коропській громаді на Чернігівщині таку роботу щодня виконує Світлана Улянченко. Вона супроводжує ветеранів, людей з інвалідністю внаслідок війни та родини загиблих і зниклих безвісти — і добре знає: більшість історій починаються не з конкретного запиту, а з розгубленості. «Люди дуже часто не приходять із чітким запитом. Вони просто не знають, з чого почати», — пояснює вона. Саме з цього і починається її робота.

Шлях у професію

До роботи у ветеранській сфері Світлана мала багаторічний досвід у соціальній сфері: управління соцзахисту та ЦНАП. Рішення змінити напрямок було усвідомленим: «Я хотіла бути дотичною до допомоги Захисникам та Захисницям, які повертаються з війни». Світлана працює фахівчинею із супроводу ветеранів та ветеранок  із травня 2025 року, на її супроводі нині близько сотні людей. 

Що входить у роботу фахівця

Фахівець із супроводу працює з кожною історією індивідуально — від першого звернення до отримання результату. Це і пояснення прав, і допомога з документами, і координація взаємодії з різними установами, і фізичний супровід.

«Я повністю беру під контроль проблему: готую заяви, вивчаю законодавство, супроводжую людину до організацій, пояснюю, що ми робимо і для чого. Потім контролюю, чи досягнуто результату», — говорить Світлана. 

Сьогодні в Україні працює понад 2400 таких фахівців, і кожен із них щодня працює з десятками різних запитів — від найпростіших до складних і тривалих.

Робота «в полі»: лікарня, виїзди і постійний зв’язок

Робоче місце Світлани Улянченко розташоване в центральній лікарні громади — і це визначає ритм її роботи. Щодня вона працює з ветеранами, які проходять лікування або відновлення після поранень, і часто саме тут відбувається перше знайомство та перша розмова про підтримку. «Я заходжу в палати, знайомлюся, розповідаю про програми, питаю про документи. Часто люди навіть не знають, що їм уже належить», — розповідає вона.

Втім, робота фахівчині із супроводу не зводиться до прийому в одному кабінеті. Це постійна комунікація та рух: короткі консультації телефоном, відповіді в месенджерах, виїзди до людей, які не можуть дістатися самостійно, взаємодія з ЦНАПом, ТЦК та СП, Пенсійним фондом, військовими частинами та іншими установами. Такий формат дозволяє не чекати, поки людина сама знайде шлях до допомоги, а бути поруч там, де це потрібно найбільше — у лікарні, вдома чи під час вирішення конкретного питання.

До Світлани звертаються ветерани та ветеранки після служби, люди з інвалідністю внаслідок війни, а також члени родин загиблих і зниклих безвісти. «Дуже широкий спектр питань. Щоб відповісти на них, потрібно орієнтуватися і в соціальній, і в медичній сфері, і у військовому праві. Я повністю беру під контроль проблему: готую заяви, вивчаю законодавство, фізично супроводжую людину до організацій, пояснюю, чому ми це робимо і яка мета. Потім контролюю, чи досягнуто результату», — ділиться Світлана.

Один із показових випадків — робота з ветераном, який лікувався після поранення. Під час розмови з’ясувалося, що він не отримує частину належних виплат і пільг. «Він навіть не знав, що може оформити пільги за фактичним місцем проживання, а не тільки за реєстрацією», — розповідає Світлана.

Разом вони оформили пільги на комунальні послуги, подали документи на виплату від громади, звернулися до кількох установ. «Я його просто взяла і провела до спеціалістів в необхідних організаціях. І коли ми вийшли, він каже: “Я не думав, що це можна зробити так швидко”».

Інший випадок — оформлення пільгової пенсії. У ветерана не було ключового документа — довідки про участь у бойових діях, отриманої ще під час АТО. Частину, де він служив, вже розформували. «Ми шукали цю довідку всюди. Підключали різні інстанції, навіть зверталися до Уповноваженого з прав людини», — каже Світлана. У результаті документ вдалося відновити, і чоловік отримав пенсію. «Він дуже дякував, бо сам би не зміг це зробити. Для нього ситуація була тупиковою».

Є й кейси, де результат вимірюється не лише вирішеним питанням, а й реальною фінансовою підтримкою для родин. Після працевлаштування Світлана самостійно виявила чотирьох повнолітніх дітей загиблих Захисників, яким раніше не було встановлено відповідний статус. З 2023 року питання залишалося невирішеним. Уже після початку роботи фахівчиня допомогла встановити статус і пройти всі необхідні процедури. У результаті родини отримали виплати на загальну суму понад 2 мільйони гривень.

Часто допомога виходить за межі оформлення документів. Наприклад, коли ветерана потрібно доставити на реабілітацію в інше місто. «У нас немає відповідної інфраструктури, і одразу виникає питання: як довезти людину», — каже Світлана. У таких випадках долучаються партнери: Червоний Хрест, благодійний фонд «Рокада», місцева влада. «Особливо тісно співпрацюємо з соціальним відділом громади та селищним головою, які допомагають в отриманні необхідних документів», — говорить фахівчиня.

Окрема і найважча частина роботи — підтримка родин загиблих і зниклих безвісти. «Ми допомагаємо з усіма документами, статусами, виплатами. Але ми не можемо повернути людину», — говорить Світлана. У таких випадках залишається юридична допомога, супровід у процесах та психологічна підтримка.

У громаді з десятками населених пунктів інформаційна робота критично важлива. Світлана поширює інформацію про послуги для ветеранів через соцмережі, радіо та владу на місцях: «Я намагаюся поширювати інформацію всіма можливими способами, щоб люди знали, що є до кого звернутися».

Робота, де важливий результат

«Кожного дня щось нове, кожного свій кейс. Частина питань вирішується швидко, інші потребують місяців», — каже Світлана. Найважче у роботі для неї — переключитися від питань ветеранів та ветеранок на власне життя. «Вони зі мною 24/7: хтось на лікуванні, хтось на реабілітації. Це постійний процес, важко переключитися на своє», — зізнається вона.

Світлана каже, що її головне завдання — не просто консультувати, а допомогти ветеранам вирішити питання правильно з першого разу. «Після моєї консультації багатьом уже не потрібен адвокат — я даю точну, професійну пораду, тож вони економлять час і гроші», — розповідає вона.

У невеликій громаді щоденна робота фахівця із супроводу стає точкою опори для десятків людей. Завдяки постійному контакту, координації між установами та особистому залученню вдається не лише вирішувати конкретні питання, а й повертати відчуття впевненості тим, хто цього найбільше потребує.