Ветеранська література. Тетяна Камерістова "Така, як є. Сповідь між рядками"

Тетяна Камерістова

Така, як є. Сповідь між рядками.

(Волинські обереги, 2023)

Про книгу

збірка поезій в якій переплелись любовна лірика та війна, це свого роду емоційний відгук на реальність, а не абстрактна поезія.
на одній з презентацій авторка прямо говорила, що пише як лірик, але не може ігнорувати трагічні події загибель військових, символи війни, новини, тож її поезія – це глибокі переживання війни, біль втрат, сила любові та стійкість духу.
книга створювалася поступово – з текстів, написаних у різні періоди. Частина віршів раніше публікувалася у соцмережах, а згодом увійшла до збірки. Це означає, що книга не написана “разом”, а зібрана як щоденник переживань.
ця збірка - це спосіб говорити з суспільством через поезію, коли військова транслює власний досвід цивільним, і це стає свого роду формою між комунікації між фронтом і тилом.
у центрі книги - любов як противага війні, як те що нас тримає у цій війні, кохання, яке сильніше за війну. Авторка наголошує: усе народжується з любові до людей і світу. Саме це утримує баланс між болем і світлом у текстах.
назва “Така, як є. Сповідь між рядками” підкреслює головний принцип книги – максимальну правдивість без прикрашання, навіть у поетичних рядках поміж рядків ясно проступає щирість і сміливість повністю відкритись у поезії. Це спроба говорити з читачами такою, якою авторка є насправді.
«Я дуже хочу залишити нашим нащадкам цю історію. Бо книжки історії можна переписати, а поезію — ні. Це відчуття моменту: Буча, Ірпінь, зруйновані школи, діти, які не змогли піти 1 вересня до школи. Я вдячна Богу за можливість писати і бути почутою» - це слова авторки з інтерв’ю, які спонукають читати і проживати разом з авторкою її поезії.

Чому варто читати

це “жива” реакція на події війни, а не ретроспектива. Вірші народжуються як миттєва відповідь на новини і пережиті події. Це створює ефект присутності — читач відчуває, що тексти написані “тут і зараз”.
поєднання фронтового досвіду і жіночої лірики. Авторка одночасно військова і лірик, що створює унікальну перспективу. У книзі є і про любов, і про біль, і про війну — без поділу на “особисте” і “службове”.
відвертість як головна цінність книги. Сама авторка говорить, що тексти виникають “нестримно й відверто”. Тому книга не намагається бути зручною - вона чесна.
це спосіб зрозуміти емоційний стан військових. Через поезію передається те, що складно сказати прямо: страх, втрати, любов до життя. Це допомагає цивільним глибше усвідомити досвід війни.
книга має емоційно-терапевтичний ефект. Для самої авторки це спосіб проживати досвід, а для читача — спосіб його розділити. Такі тексти часто працюють як форма внутрішнього діалогу.
збірка документує емоційну історію війни через поезію. Вона формує культурну пам’ять не фактами, а переживаннями.
і ще це побачити світ очима нашими військових. Побачити, що попри війну і пережите, вони можуть писати чуттєву та гарну поезію. Нам лише потрібно приділяти увагу, бачити і чути.

Цитати:

Я сміюся, коли мені боляче.

Коли сум огортає й печаль.

Не впаду на коліна, а стоячи

Натягну я на очі вуаль.

Ти десь там. Я ось тут. А війна поміж нами.

І ще сотні родючих кілометрів ґрунтів.

Розлітаються душі, наче птахи, світами…

Лише відгомін щастя чути поміж вітрів.

А дощ шумить, люблю його я пісню.

Вона торкається душі таємних струн.

У грудях серцю нині надто тісно,

Твоє ім’я воно складає мені з рун.

Я чекаю на тебе, хоч війна поміж нами.

І горнятко чаю пряно пахне довкруг.

Хоч згубила я спокій свій десь між лісами,

Та життя моє там віднайшло світлих смуг.

Ти- ранок мій в середині дороги…

Ти просто будь! Без слів і обіцянок!

Як вільний птах в безмежній вишині.

І як п’янкий, осінній будь світанок,

Ти просто будь! Ти просто будь! Мені…

Абонент мій мовчить…

Пустка й тиша в ефірі.

І екран телефону – чорна у пекло діра.

Бо не люди прийшли в Україну, а звірі,

Бо не люди вони. Не з Адама ребра…

Наші соняхи пахнуть війною:

Їх солодкий п’янкий аромат

Поміж ребер пече гіркотою,

Та ще й тисне в ребро автомат.

Так, ти прийдеш до мене знову,

Сподіваюсь, що вже без війни.

Заведемо ми звичну розмову

Про Херсон і про Крим, й кавуни.

Ох, не чорнилом! Точно не чорнилом

Свою історію тут пише мій народ…

Я відновлюся! І Дніпро ревучий

Нестиме славу нашу по усіх світах!

Врятуй мовчанням, що аж різатиме вуха,

І ми удвох про все разом помовчимо.

Про авторку

Тетяна Камерістова родом із Рівненської області. Саме цей регіон є її культурним і життєвим корінням, що відображається у її творчості та публічній діяльності.
з дитинства мріяла стати вчителем, тож після школи, яку закінчила із срібною медаллю, вступила до Рівненського державного педагогічного інституту. Певний час працювала у школі та ліцеї вчителькою української мови, літератури та історії.
«Першу поезію написала в 9 років. Це було відлуння мого серця на вірш Лесі Українки „Конвалія“. Саме творчість великої Поетки сколихнула дитячу душу та стала для мене поштовхом до виливання думок та емоцій на папір. Я не уявляю себе іншою, як не мислю свого життя без творчості.» - так каже поетеса про початок свого творчого шляху.
майже двадцять років тому, долучилася до Збройних сил України як цивільна працівниця, а згодом підписала контракт і пройшла шлях від солдата до майора. Це рішення не було спонтанним -захист Батьківщини та служіння своїй країні завжди були однією з її головних життєвих цілей. Пройшла військовий шлях від солдата до майора. Учасниця антитерористичної операції та операції об'єднаних сил. Псевдо – Мавка.
пройшла фахову підготовку в Національній академії сухопутних військ за напрямом морально-психологічного забезпечення. Перший досвід служби в зоні бойових дій був перерваний через отриману травму та проблеми зі здоров’ям, що змусило її повернутися до Рівного для відновлення. Згодом знову повернулася до районів проведення Операції об’єднаних сил. Обійняла посаду начальниці однієї з груп об’єднаного центру цивільно-військового співробітництва «Краматорськ».
«Така, як є. Сповідь між рядками»- дебютна збірка, згодом вийшли наступні дві поетичні збірки - "Крила, обпалені війною" та "Я не можу Тобі не писати". Збірку "Крила, обпалені війною" присвятила бойовим побратимам зі 117-ї бригади, а "Я не можу Тобі не писати"- повністю присвячена темі «кохання до чоловіка, який наразі боронить рубежі нашої країни, а я його просто кохаю». На деякі з поезій Тетяни Камерістової вже створено пісні.
кошти зі своїх проданих книг, авторка направляє на допомогу своїм бойовим побратимам.
«Усі свідомі роки я живу за єдиним принципом: стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. Цього навчаю своїх донечок. Адже, віддаючи людям частинку себе, ми наповнюємося життєдайним світлом. І воно не лише нам додає сили, але й зігріває всіх навколо. Бо саме світла нам так не вистачає нині… як і звичайнісінького тепла людських душ…» - так говорить авторка в передмові до книги «Така, як є…»

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну.