Знайомство зі збірною України: Іван Артюха
Завершуємо знайомство з українською збірною, яка представлятиме нашу країну на міжнародних змаганнях Marine Corps & Air Force Trials 2026.
Сьогодні — історія ветерана Івана Артюхи. Він родом із Луганської області, нині живе й працює в Києві. Служив у штурмовій бригаді НПУ «Лють». До повномасштабної війни Іван працював слідчим у Національній поліції в Сєвєродонецьку, а з початком вторгнення долучився до бойових підрозділів. Пройшов Луганський напрямок, Харківський контрнаступ, бої за Лиман і район Бахмута. Поранення отримав у Часовому Яру навесні 2024 року. Після лікування та відновлення у 2025 році завершив службу.
Сьогодні Іван працює юристом у Рубіжанській міській військовій адміністрації та факультативно викладає право в Київському юридичному ліцеї. А ще — активно тренується й бере участь у різних спортивних змаганнях.
Спорт у його житті був завжди. У дитинстві та юності — футбол, баскетбол, волейбол, але найбільше — плавання. Вісім років тренувань, звання кандидата в майстри спорту, яке після поранення Іван підтвердив уже в параплаванні.
Після поранення він швидко зрозумів: однієї години реабілітації на день замало. Почав шукати ветеранські спортивні спільноти — і так у його житті з’явився ампфутбол. Спершу як спроба, а згодом — як серйозне захоплення. Сьогодні Іван грає в чемпіонаті України за клуб «Шахтар Сталеві» та виступає у складі національної збірної. Минулого року разом з командою представляв Україну на міжнародних змаганнях в Азербайджані.
З часом одного виду спорту стало мало. До футболу додалися паратріатлон, плавання, біг, вело, багатоборство, кросфіт.
«Я розумів, що якщо в мене немає вільного часу, то й немає моментів, коли ти сидиш і зациклюєшся на пораненні. У мене цей час одразу зайняв спорт», — говорить Іван.
Найскладнішим на старті стало перевчитися у футбольній грі. У футболі він завжди грав правою ногою — після поранення довелося починати все з лівої. Але це не стало причиною зупинятися. Навпаки — дало нову мотивацію працювати далі.
На міжнародних змаганнях Іван виступатиме у плаванні, велоспорті, греблі та волейболі сидячи. Бути частиною національної збірної для нього — це передусім відповідальність.
«Для мене це честь — представляти Україну. Це можливість показати, що ми звичайні люди, які хочуть жити на своїй землі й уміють боротися не лише на війні, а й у цивільному житті. Навіть коли важко, ми все одно можемо показувати результат», — каже він.
Тим ветеранам і ветеранкам, які лише думають про спорт, Іван радить придивитися до спортивних секцій, які є в місті чи громаді ветерана:
«Зараз можливостей дуже багато — і адаптивних видів спорту, і звичайних активностей. Головне — знайти те, що тобі по душі, і свою спільноту. Коли ти займаєшся серед людей, з якими тобі комфортно, все решта поступово складається».
Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центр ініціатив «Повернись живим» за підтримки UGB Ukrgasbank на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олена Зеленська.
