Згадаймо тих, хто віддав своє життя за Україну — у боротьбі за її свободу та незалежність

Захисників і Захисниць, які до останнього тримали стрій, нищили ворога, прикривали побратимів і посестер, приймали на себе удар. Попри ризик, біль, втому та страх вони залишалися там, де було найважче. 

Згадаймо медиків, які рятували інших під обстрілами, витягували поранених із поля бою, надавали допомогу в зруйнованих лікарнях і до останнього виконували свій професійний і людський обов’язок.

Енергетиків, які під ворожими ударами відновлювали електромережі, повертали світло і тепло в наші домівки, працювали в небезпеці й найскладніших умовах. 

Рятувальників, які розбирали завали після ракетних атак, шукали й витягували постраждалих. 

Волонтерів, які за першої необхідності доставляли допомогу на передову й у прифронтові громади. 

Працівників критичної інфраструктури, які забезпечували стійкість країни в найважчі моменти. 

Цивільних, які стали мішенню російської окупантів лише тому, що жили на своїй землі.

Згадаймо тих, хто ще начебто вчора був поруч — працював, навчався, мріяв, будував плани, радів простим речам. Їхні життя обірвала росія, але пам’ять про них назавжди залишиться з нами. 

Кожне ім’я — це окрема історія. Окрема родина, яка втратила найдорожче. Це біль, який не минає з часом, а лише вчить жити з ним. Це відповідальність для кожного з нас — берегти й продовжувати боротися за те, за що вони віддали життя. 

Вшануймо загиблих від рук російських загарбників. 

Пам’ятаймо їх — заради нашого народу, наших наступних поколінь, нашої свободи й України, яку вони відстоювали.

Пам’ятаймо. І будьмо гідними їхнього подвигу.