«Я розумію це зсередини, тому поруч із кожним»: як ветеран Андрій Горпинич став опорою для інших ветеранів у Житомирській ТГ

Коли військовий чи військова повертається з фронту, разом із тим постає питання: як оформити статус, куди звернутися по пільги, чому змінилася пенсія, як отримати лікування або навчитися нової професії. У цей момент важливо, щоб поряд була людина, яка не просто знає алгоритми, а розуміє всі процеси зсередини.

У Житомирській ТГ такою людиною є провідний фахівець із супроводу ветеранів Андрій Горпинич — ветеран, офіцер запасу з понад 22-річною вислугою, людина з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи. Його історія — про професійний досвід, особисту мотивацію і щоденну роботу, яка змінює життя ветеранів та ветеранок.

Андрій — офіцер запасу з вислугою понад 22 роки. Має багаторічний досвід проходження служби у сфері управління персоналом і рекрутингу. Понад 11 років він обіймав посаду начальника персоналу, майже 4 роки — начальника рекрутингу та комплектування. Після звільнення побачив оголошення про набір фахівців із супроводу й вирішив взяти участь у конкурсі. «Після того, як я отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни, я зрозумів, наскільки це важко зрозуміти і усвідомлювати, куди піти, які документи з собою взяти», — згадує Андрій.

Саме цей досвід став вирішальним: «Я зрозумів, що це чудова ініціатива — створити посаду для людини, яка буде навігатором, консультантом для ветеранів та їхніх рідних». А ще — особисте відчуття відповідальності: «Мені стало цікаво, не хотів сидіти вдома, прагнув допомагати ветеранам, тому що мені це близько».

Навчання та перші живі контакти

Перед початком роботи Андрій проходив спеціалізоване навчання в Бородянка-Центрі. Освітній компонент реалізував Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» у співпраці з Центром підтримки громад. Паралельно формувалася база ветеранів громади: «Нам дали списки ветеранів, які мешкають у Житомирі та с.Вереси. Команда фахівців із супроводу розподілила їх між собою. І я почав телефонувати».

Це були десятки розмов щодня. «Я розповідав про посаду, запитував, чи є потреби, уточнював, чи оформлені пільги. Організовував перші зустрічі, щоб людина відчула контакт і знала — до мене можна звернутися».

Андрій створив і власну групу у месенджерах — спільноту ветеранів Житомира. «Коли знаходжу нову інформацію — одразу туди скидаю. Якщо є питання — пишуть у групі. Ми постійно комунікуємо між собою». Це не просто чат, тепер це простір, де ветерани обмінюються досвідом і дають зрозуміти одне одному, що ніхто не залишається сам на сам із проблемами.

Хто може звернутися і з якими питаннями

Андрій працює провідним фахівцем із супроводу у Житомирській ТГ з 3 березня 2025 року. У команді фахівців із супроводу — п’ятеро спеціалістів загального профілю та ще дві фахівчині, які працюють у медичних закладах. Нині на його індивідуальному супроводі перебувають 402 ветерани, а за рік він опрацював 1565 звернень — від коротких консультацій до комплексного ведення справ.

По допомогу до нього можуть звертатися учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, демобілізовані військовослужбовці, члени сімей загиблих Захисників і Захисниць, родини зниклих безвісти, а також члени сімей ветеранів. І навіть ті, хто ще не має офіційного статусу. «Я беру на супровід і тих, хто звільнився і ще перебуває в процесі оформлення, щоб допомогти отримати статус, а потім оформити всі пільги», — пояснює Андрій.

Найчастіше звернення стосуються постановки на квартирний облік, включення до земельної черги, пенсійного забезпечення, медичних гарантій та відновлення або уточнення даних у державних реєстрах. І саме останній пункт, на думку Андрія, сьогодні є одним із найболючіших. Помилки або відсутність інформації в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни нерідко блокують подальші нарахування та виплати. Через це люди місяцями не можуть реалізувати свої права — і саме з таких ситуацій часто починається робота фахівця із супроводу.

Сотні історій — і кожна потребує рішення

Одного разу до нього звернулася дружина загиблого захисника. Їй зменшили пенсію на дитину. Вона чотири рази ходила до Пенсійного фонду і чотири рази поверталася ні з чим. Причина виявилася майже непомітною для стороннього ока: посвідчення не відображалося в реєстрі. «Ми за день-два опрацювали цю інформацію, внесли її в Єдиний державний реєстр ветеранів війни», — згадує Андрій. Після звірки даних пенсію відновили. Для цієї родини вкрай важливим було встановити справедливість і результату вдалося досягти.

Інша історія — про ветерана, який півтора року отримував звичайну цивільну пенсію по інвалідності, навіть не підозрюючи, що має право на військову. «Різниця у сумах була близько 8–9 тисяч гривень. Ветеран не отримував повної оплати протягом півтора року», — зазначає фахівець. Після консультації та допомоги з оформленням документів ситуація змінилася: «Через два місяці ветеран оформив військову пенсію, і вона стала значно більшою». 

Іноді достатньо просто підказати, куди звернутися і які питання поставити, але далеко не всі звернення до фахівця із супроводу стосуються паперів та довідок.

Так, дружина одного ветерана прийшла по допомогу через його ПТСР і зловживання алкоголем. Маленька дитина, одна кімната в гуртожитку, напруга, що щодня проростала у конфлікти. Андрій скоординував родину з психологами та організацією, яка працює із сім’ями ветеранів. «Вони почали працювати з психологом. З часом значно покращився стан усіх членів родини, дитина під час зустрічі із фахівцем із супроводу посміхалася. Сім’я збереглася. «В такі моменти особливо відчувається сенс роботи», — говорить Андрій. 

Ще одна історія почалася випадково. Андрій дізнався про військовослужбовця з високою ампутацією ноги, який після звільнення просто залишився вдома: без статусу УБД, без оформленої інвалідності, без пільг. Ветеран живе з мамою в однокімнатній квартирі, і вона також потребує догляду, тож допомога фахівця із супроводу була вкрай важливою й потрібною. Андрій поїхав до нього, познайомилися особисто, взяв на супровід, допоміг підготувати документи. Фахівцеві вдалося домовитися про консультації з лікарями, подати матеріали на ЕКПФО. Паралельно він комунікує з військовою частиною, щоб отримати необхідні довідки для призначення пенсії. Далі — оформлення інвалідності, пільг, одноразової грошової допомоги.

Бувають історії й про маленькі, але важливі перемоги. Родина ветерана хотіла, щоб він отримав водійські права, але згодом стало зрозуміло, що бажання у нього самого не було. Тож Андрій знайшов інший вихід, як вирішити проблему: «Я дивлюся, у ветерана немає бажання вчитися. І кажу дружині: а може, ви підете?» Вона здивувалася, адже не знала, що програмою можуть скористатися і члени родин військовослужбовців.  Незабаром жінка отримала посвідчення водія. Уся родина була задоволена результатом.

Питання навчання та професійної орієнтації — одні з найактуальніших. Андрій і сам подає приклад: скористався ваучером на навчання й долучив до цього ще трьох ветеранів: «На своєму прикладі показав, що це працює. Безкоштовне навчання від держави, програми підтримки, перекваліфікація — це не абстрактні слова. Це реальні можливості», — наголошує він.

Можливості, про які часто не знають

Про медичні можливості Андрій говорить так само наполегливо, як про статус чи пенсію, бо дуже часто проблема не у відсутності допомоги, а в тому, що про неї не знають. Ветерани та ветеранки Житомирської ТГ можуть безоплатно лікувати зуби, проходити обстеження зору, замовляти окуляри або лінзи в житомирських оптичних центрах. У місті також працює клініка, яка проводить безоплатні оперативні втручання для учасників бойових дій після 2022 року. 

Андрій постійно підтримує контакт із партнерами та компаніями, які надають такі послуги. Уточнює умови, дізнається про оновлення програм, перевіряє, чи все працює на практиці. І щоразу передає цю інформацію своїй ветеранській спільноті, бо його завдання — щоб люди не втрачали можливості лише через брак інформації.

Серед найбільш проблемних тем він називає пенсійні нарахування. Багато ветеранів не розуміють, як формується їхня пенсія, чи враховані всі коефіцієнти, чи правильно застосовані надбавки. Часто люди не знають, що цю інформацію можна перевірити.

«Основна проблема — низька інформаційна грамотність. Люди просто не знають, куди піти», — пояснює Андрій. Саме тому він розповідає про пенсійний калькулятор, про електронний кабінет пенсіонера, де можна побачити структуру нарахувань і зрозуміти, з чого складається сума.

Довіра і спільнота: коли підтримка працює

Під час першої зустрічі деякі ветерани насторожено дивляться на молодого чоловіка в цивільному — мовляв, чому він тут, а не у війську. Але розмова швидко розставляє все на свої місця. Коли з’ясовується, що фахівець із супроводу сам пройшов службу і є ветераном, напруга зникає — з’являється контакт і довіра. Власний досвід служби допомагає й у взаємодії з військовими частинами. «Я розумію ці процеси зсередини — нюанси, механізми, логіку рішень. Це значно спрощує роботу», — каже Андрій.

Але, зізнається, найважче — не тільки  встановити довіру: «Значно складніше змусити ветерана рухатися». Часто люди приходять у стані апатії, виснаження, зневіри. Документи відкладаються «на потім», рішення — «якось згодом». І тут одних пояснень недостатньо.

«Поки ти сам не почнеш працювати над собою — ніхто це не змінить», — говорить Андрій. Саме в цей момент починає працювати спільнота. У створеній ним групі ветерани спілкуються між собою, діляться досвідом, пишуть про власні результати: комусь вдалося відновити виплати, хтось отримав статус, хтось пройшов навчання або лікування.

«Коли ветерани між собою комунікують, навіть ті, хто має апатію, бачать: у цього вийшло, і в цього вийшло». І тоді з’являється важливе відчуття — я не один. І якщо в них вийшло, значить, вийде й у мене. У цьому середовищі підтримка працює як приклад і стає тим поштовхом, який повертає людину до дії.

Місія фахівця: «Ми — перекладачі та навігатори»

Андрій Горпинич наголошує: «Основна мета фахівця супроводу ветерана — мінімізувати маршрут ветерана при вирішенні всіх його проблем». Адже більшість труднощів виникає не через відсутність прав чи гарантій, а через незнання, з чого почати. «Від знання, куди піти, що треба зробити і як правильно поставити питання, залежить 90% успіху», — пояснює Андрій.

Часто ветерани звертаються не в ту установу, не з тим пакетом документів або просто не повністю формулюють запит. У результаті — відмова, затягування, розчарування. І відчуття, що система «не працює». 

«Фахівець із супроводу є перекладачем між ветераном і працівником, який надає послуги», — говорить Андрій. Фахівець може перекласти з «мови нормативних актів» на зрозумілу, пояснити, що означає той чи інший пункт, підказати, які документи підготувати, іноді — просто бути поруч під час розмови. «Важливо, щоб ветерани не боялися звертатися, ставити запитання, ділитися тим, що їх турбує і щоб ніхто з них не залишався наодинці зі своїми проблемами», — підкреслює фахівець. І саме в цьому — головний сенс його роботи: бути поруч доти, доки шлях стає зрозумілим і впевненим.

Сьогодні в Україні близько 1700 фахівців із супроводу ветеранів щодня допомагають тим, хто пройшов війну, повернутися до мирного життя. Вони стають не лише провідниками між державними структурами та людьми, а й опорою, яка часто означає просте людське розуміння. Проєкт фахівців із супроводу — один із флагманських ініціатив Міністерства у справах ветеранів, що реалізується у межах Стратегії ветеранської політики та Національної стратегії безбарʼєрного простору до 2030 року. 

Як знайти свого фахівця із супроводу?

Знайти свого фахівця із супроводу ветеранів та ветеранок можна у Ветеран Pro, для цього:

• увійдіть у Дія > Сервіси > Ветеран Pro > Пошук фахівця
• введіть область, громаду для пошуку або прізвище та ім’я фахівця, якщо хочете обрати конкретного
• натисніть Застосувати.

 Спілкувалася Ярина Корнієнко