Ветеранська політика зсередини: шлях Олега Кобилинського

Олег Кобилинський – ветеран війни, офіцер із бойовим досвідом на Донбасі. Людина, яка сьогодні формує нову систему ветеранської політику у Луцьку. Його історія – це приклад того, як військовий досвід може стати основою для управлінських рішень та створення програм, що реально змінюють життя людей.

Олег випускник Харківського інституту танкових військ, він починав службу командиром танкового взводу у 51-й окремій механізованій бригаді. Після завершення контракту у 2011 році Олег Кобилинський працював у цивільній сфері, проте вже у квітні 2014 року знову став до строю, як офіцер по роботі з особовим складом. Пройшов гарячі точки Донбасу – від Степного та Мар’їнки.

У 2016 році Кобилинський, повернувшись до цивільного життя,  очолив ‘’Луцьку міську організацію Спілки воїнів АТО Волині’’. Під його керівництвом ГО стала ініціатором програм забезпечення житлом учасників АТО та їхніх сімей, а також низки соціальних проектів, які діють і сьогодні. З початком повномаштабного вторгнення організація зосередилась на волонтерстві: ветерани-учасники передали понад 400 автомобілів для військових підрозділів. 

У листопаді 2024 року, вже як радник Луцького міського голови, Олег Кобилинський ініціював створення Департаменту з питань ветеранської політики. Із січня 2025 року він очолив цей новий орган, у штаті якого сьогодні працює 35  людей.

‘’Головні завдання департаменту – це вирішувати проблемні питання ветеранів, ветеранок, членів їх сімей, членів родин зниклих безвісті. Для цього ми здійснюємо не тільки виплати, ми проводимо різноманітні заходи, форуми, ярмарки, навчання. Налагоджуємо співпрацю з багатьма організаціями та структурами, які готові допомагати нашим категоріям, сприяєм в організації дозвілля та відпочинку’’, - говорить ветеран.

Кобилинський переконаний: ефективна ветеранська політика можлива лише тоді, коли її формують ті, хто сам пройшов війну. Його власний досвід – від служби в армії до роботи у ГО – допоміг зрозуміти, що часто чиновники не мають ні знань, ні чутливості до потреб військових. 

На думку Олега Кобилинського, однією з найбільших проблем залишається байдужість суспільства. Поки військові на фронті – їх підтримують та дякують, але після повернення додому ставлення часто змінюється. Саме тому важливо показувати ветеранів та ветеранок  не лише як людей із воєнним досвідом, а як активних, успішних та здатних розвивати громаду. Його власна мета –   щоб у суспільстві пережитий бойовий досвід ставав  не тягарем, а силою, що допомагає зміцнювати місто і державу.

Спілкувалась Руслана Кухарець