Ветеранська пасіка: як Олександр Олефір розвиває медовий бізнес та мріє долучати інших ветеранів і ветеранок

Від самого ранку ветеран Олександр Олефір вирушає на пасіку. Одягає захисний костюм, хоча давно вже не боїться укусів, і береться до роботи серед улюблених бджіл. Для нього вони — справжня філософія. Зараз на пасіці майже 500 бджолиних сімей, хоча ще рік тому було вдвічі менше. Родинний бізнес Олександра, його дружини Яніни та донечки Кіри зростає саме так, як ветеран мріяв під час служби у війську.

Олександр Олефір — учасник Революції Гідності, штаб-сержант. Свій військовий шлях він розпочав у 2017 році в першому бойовому з’єднанні НГУ, створеному за стандартами НАТО, — 4-й бригаді оперативного призначення імені Героя України Сергія Михальчука «Рубіж». За час 3-річного контракту мав шість ротацій на схід України. Під час останньої під Новолуганським отримав травму і після завершення контракту вже не зміг продовжувати службу за станом здоров’я.

“Я отримав ІІ групу інвалідності й, повернувшись у 2021 році додому, вирішив сам себе реабілітовувати. Допомогла мені у цьому пасіка. Ця справа завжди мене приваблювала — на той момент уже мав 5 сімей. Ринок меду тоді активно розвивався, тож я вирішив іти цим шляхом”, — згадує ветеран.

Олександр придбав ще 50 бджолиних сімей і разом із дружиною почав активно працювати на пасіці у мальовничому куточку Полтавщини. Справи йшли добре, і кількість сімей зросла до 250. Водночас ветеран відчував, що повномасштабна війна неминуча. Тож завжди мав наплічник напоготові й тренувався зі снайперської стрільби. 24 лютого 2022 року, подбавши про безпеку родини, Олександр доєднався до 146 батальйону.

“Пасіку я залишив на дружину. Пообіцяв, що повернуся живим. Я не міг не піти. Хто, як не ми? Ми ж пройшли АТО — по п’ять–шість ротацій, неодноразово брали участь у боях. Ми мусили вистояти. Спочатку я служив у розвідці на посаді штаб-сержанта, а згодом став командиром снайперського відділення”, — каже Олександр.

Разом із побратимами Олександр тримав оборону на Харківщині, Сумщині, Донеччині, брав участь у боях під Соледаром, Благодатним, працював командиром взводу розвідки на Авдіївському напрямку. У 2024 році через стан здоров’я залишив військо. Увесь цей час пасікою опікувалася його дружина Яніна.

“Я три роки воював і боявся, що дружина не витримає та продасть пасіку. Але вона працювала в банку, а у вихідні їхала в село до бджіл, наймала людей і зберегла всі 250 сімей. Яніна з двома вищими освітами, юридичною та в галузі фінансів, працювала, змогла освоїти справу і втримати пасіку. Це мене надихнуло. Тож я вирішив масштабувати бізнес. У цьому допоміг Український ветеранський фонд Мінветеранів”, — розповідає Олександр.

Проєкт подружжя із розширення сімейної пасіки KirYan став одним із переможців конкурсної програми «Варто 11.0».

“Ми з дружиною довго вагалися. Думали, як писати заявку, щоб усе правильно. Та й психологічно після війни важко було повірити, що це реально. Але сіли разом, усе вивчили, написали — і в нас вийшло!” — підсумовує чоловік.

Грантові кошти ветеран спрямував на придбання платформ, комплектуючих для вуликів та ще 250 сімей бджіл. Тепер родина Олефір опікується 500 бджолиними сім’ями. Попри складний сезон, працюють на експорт і планують далі розвиватися. Наступного року Олександр хоче реалізовувати ще й бджолиний пилок.

Робота на пасіці кипить щоденно. На допомогу приходять дружина та донечка Кіра. Дівчинка уважно стежить за роботою тата, подає рамки та із захопленням слухає його розповіді про бджіл. Олександр добре знає: мед, бджолиний пилок і сама праця на пасіці мають не лише лікувальний, а й реабілітаційний ефект для усіх. У гармонії з природою відчувається особливий ритм життя, який допомагає відновити сили й душевну рівновагу.

Ветеран мріє звести на пасіці невеликі гостьові будиночки, де можна буде відпочивати та навчатися бджільництву. Адже він упевнений: після повернення із фронту кожному потрібна своя справа, яка дає сенс і підтримку. Свою підтримку Олександр хоче надавати іншим ветеранам.

“Хочу на практиці показати, як працює бізнес. Навчатиму азів, розповідатиму про власний досвід. І після навчання мрію подарувати бджолину сім’ю для старту. Це все поки в планах, але дуже хочеться їх реалізувати”, — ділиться ветеран.