Ветеранська література. Віктор Крацов «Філософ». Історії війни»

Віктор Кравцов

«Філософ». Історії війни»

(Аверс, 2025)

Про книгу:

це книга про війну без дистанції й пафосу, написана людиною, яка одночасно є військовим, філософом і громадянином та поєднує поезію, коротку прозу, фронтові спостереження, особисті рефлексії військового.
тексти створювалася переважно у бліндажах і стала спробою чесно зафіксувати досвід війни очима людини, яка одночасно є військовим, філософом і громадянином. У своїй творчості він говорить не лише про фронт, а й про підтримку, відповідальність і силу людської спільноти.
на одній з презентацій своєї книги авторо говорив про свою книгу так: «Формат цієї книжки – як оберіг. І кожен раз, коли я чи побратими брали її зі собою, все закінчувалось добре». І справді формат цієї книги маленький, коли її можна покласти до кишені та час від часу перечитувати.

Чому потрібно читати:

книга працює у трьох напрямах: як література, як спосіб говорити із суспільством про війну і як частина сучасної культури пам’яті.
як література, тому що поєднує поезію, фронтові спостереження, особисті рефлексії та філософське осмислення війни, створюючи чесний і дуже людяний текст без героїзації чи штучного пафосу.
як спосіб говорити із суспільством про війну, тому що книга допомагає пояснювати досвід військових через живі історії, емоції, втрати, підтримку й відповідальність, створюючи простір для діалогу між фронтом і цивільними.
як частина сучасної культури пам’яті, тому що фіксує досвід покоління людей, які проживають війну просто зараз, зберігає голоси військових і стає способом передати наступним поколінням не лише хроніку подій, а й людський вимір сучасної боротьби за Україну.

Цитати:

Інша музика на війні –

Все гуде та кудись поспіша…

У римах тане підсвідомість,

Коли навколо танець куль,

Проймає тіло невагомість

І «нулик» множиться на нуль.

Війна – це страшно, війна – це брудно,

Війна – це підло, війна – це грішно…

Але повірте, війна – не нудно,

І це єдине, що нас ще тішить.

Коли затишшя на війні

Дарує рідкісні хвилини,

Шукай життя не у борні,

А в сонці вільної країни.

Вишиванка та форма пікселя

Воскресять український дух…

Але і у темряві є переваги –

Світяться душі незламних людей,

Дії формують значення символів.

…віра наповнюється не чудесами…а любов’ю до самого життя.

ҐУДЗИК

Випустили мене сьогодні разом сержантом в село, яке розташоване поблизу військового наметового містечка, купити смаколики для хлопців та забрати з Нової пошти те, що надіслали рідні зі своїх домівок.

Скупилися ми, спакували посилки в машину. Сержант по-братськи питає, чи потрібно ще щось особисте придбати поки прогрівається авто. Я кажу:

- Та сьогодні зранку відірвався ґудзик. Потрібно сходити в магазин i купити. Є тут такий?

- Сходи в сільський універмаг, а я тебе тут почекаю. Маєш на все про все 15 хвилин, - відповідає сержант.

Я армійським кроком переходжу дорогу і позаду покошеної часом будівлі бачу великий напис « «УНІВЕРМАГ» » на двоповерховому радянського типу будинку з білої силікатної цегли. Залітаю сходами на другий поверх, різко відкриваю металеві двері і потрапляю реально в 90-ті минулого століття: старі стелажі, недбало викладений товар, полущена фарба й обтерта до глянцю плитка підлоги... За прилавком тітонька років шістдесяти у фіолетовому фартуху і кучерявою копицею на голові.

- Доброго дня! - вигукую я, попутно оглядаючи прилавки. - Чи є у вас ґудзики в продажі?

- Доброго дня! Ой, Ви знаєте, немає... - розгублено відповідає продавчиня.

Я розвертаюся до виходу і роблю крок до дверей.

- Стійте! - раптом вигукує тітонька. - А де той ґудзик відірвався, великий чи малий?

- На штанах. Середнього розміру, - кажу я й автоматично розшпиляю бушлат, аби наочно показати втрату аксесуара.

Тітонька мовчки бере ножиці, відрізає ґудзик зі свого плаття, прихованого фіолетовим фартухом, простягає його мені зі словами:

- Чорний підійде?

Я, ледь стримуючи сльози, киваю у відповідь і беру бажану річ у свою долоню.

Скільки з мене? - питаю тремтячим голосом, дивлячись в мокрі очі продавчині.

- Повертайся живим, синку, - промовляє тітонька і якось по-материнськи несподівано обіймає.

Сльози рікою в обох.

З такими людьми обов'язково переможемо, бо Україна починається з людяності, готовності допомогти та пожертвувати тим, що насправді є безцінним, навіть якщо це звичайнісінький ґудзик.

Про автора:

Віктор Кравцов – офіцер Збройних сил України, військовослужбовець Десантно-штурмових військ, поет, автор пісень та громадський діяч.
народився у місті Борислав на Львівщині. Навчався на відділенні філософії Дрогобицького державного педагогічного університету, де сформувався його інтерес до гуманітарної сфери, суспільних процесів та роботи з людьми. Уже в студентські роки активно займався громадською діяльністю та був залучений до студентського самоврядування.
після Революції Гідності Віктор Кравцов особливо зосередився на роботі з молоддю, вважаючи її ключем до побудови сильної держави. Саме тоді він створив громадську організацію «Цвіт нації», яку очолив. Організація займалася молодіжними, культурними та громадськими ініціативами у Бориславі, формуючи середовище активних людей, готових брати відповідальність за розвиток міста й країни.
до повномасштабного вторгнення Віктор працював в Управлінні культури, молоді, фізичної культури та спорту Бориславської міської ради. Його діяльність була спрямована на розвиток культурного життя громади, підтримку молодіжних проєктів та створення умов для активного суспільного життя у місті. Також був кандидатом на посаду міського голови Борислава, акцентуючи увагу на розвитку громади, поверненні довіри до влади та вирішенні екологічних проблем регіону.
паралельно з громадською діяльністю Віктор займався літературою та музикою. Він є членом Української асоціації письменників, автором збірок «Тим, хто розуміє», «Безмежність», «Ізоляція» та «Філософ. Історія війни». Також брав участь у музичних колективах і створював пісні, зокрема присвячені темі російсько-української війни.
є членом Української асоціації письменників, автором чотирьох збірок поезії та прози, двічі переможцем літературного конкурсу «Свою Україну любіть» і переможцем конкурсу «Тридцять».
в січні 2023 року Віктор Кравцов мобілізувався до лав Збройних сил України. Пройшов шлях від командира гранатометного відділення до офіцера військових комунікацій у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Також працював у групі психологічного супроводу та відновлення військовослужбовців після бойових завдань. З серпня 2024 року він працює у сфері військових комунікацій. Спочатку як офіцер відділення, а з квітня 2025 року очолює відділення комунікацій 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Лейтенант.
для автора література стала способом не втекти від війни, а чесно говорити про людину, відповідальність і силу спільноти.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну.