Ветеранська література. Ярослав Платмір «Кулею і пером»

Ярослав Платмір

«Кулею і пером»

(Видавництво Сергія Пантюка, 2016)

Про книгу:

у збірці «Кулею і пером» Ярослав Платмір поєднує особистий воєнний досвід із поетичним осмисленням боротьби за Україну. Його вірші сприймаються як щирі свідчення людини, яка бачила війну зблизька і прагнула передати її справжню ціну: кров, біль, втрати, побратимство і силу духу.
поезія автора не обмежується лише темою війни: у ній звучать мотиви любові, пам’яті, родини, самотності й розчарування в людській байдужості. Завдяки цьому збірка розкриває автора не тільки як військового, а і як чутливу людину, для якої слово стає способом пережити травму й зберегти внутрішню людяність.
як поет мав свою експозицію на відомій виставці «Ні, наші Музи не мовчать!», яка діяла в Національному музеї літератури України.
збірка поезій «Кулею і пером» вийшла за сприяння Сергія Пантюка, письменника, видавця і військового на благодійні кошти. Тираж з додруком книги склав лише 500 примірників і наразі вже є бібліографічною рідкістю.
ілюстрації Ярослави Овчаренко до книги доповнюють поезію і роблять її емоційно сильнішою. Вони виконані в чорно-білій графіці, без м’яких кольорів і зайвої декоративності. Тут багато темряви, ламаних ліній, силуетів, сухих дерев, масок, постатей без чітких обличь. Усе це створює не лише відчуття війни не лише, а як стану, який залишається всередині людини.
у 2017 році Укрінформ розповідав про його збірку в програмі проєкту «Рядки з передової» на фестивалі «Віршень».
автор прийшов до творчості не випадково. Ще з юності він любив літературу й мав потребу записувати свої думки та переживання. Але після 2014 року його поезія набула зовсім іншого звучання. Майдан, війна, побратими, важке поранення - усе це стало частиною його життєвого досвіду, який він прагнув передати словом.
саме тому назва «Кулею і пером» звучить так влучно. У ній поєдналися дві сторони автора: людина, яка пройшла війну зі зброєю в руках, і поет, який намагається осмислити пережите через творчість.

Цитати:

Ножем по серцю ріжеш ти,

Ну що ж нехай так буде,

Пробач за все, прости

Напевно, різнії ми люди.

Я б розповів тобі як йшли ми воювати

В нелегкий час, покинувши свій дім

Але все ж ні – тебе не хочу травмувати

Та я не бачу твоєї зацікавленості в цім

Я знову лягаю під ніж,

Знову будуть мене латати,

Тільки душу мені не ріж,

Лікаре в білім халаті…

Життя побите громом,

Доля потріскана всюди,

Нарешті, нарешті я вдома,

Тут мої рідні-рідні люди.

Я не хочу бути з думок твоїх списаним,

Не просто все розірвати й забути.

Чому потрібно читати:

автор пише про те, що бачив і пережив сам, тому його рядки звучать щиро й боляче. Саме тому його поезія сприймається дуже прямо: вона не прикрашає війну, а показує її такою, якою вона залишилася в пам’яті автора.
«Кулею і пером» допомагає краще зрозуміти, якою ціною українці виборюють свободу. У віршах відчуваються втрати, поранення, страх, але водночас і сила, і витримка і віра в перемогу.
книга важлива тим, що показує військового не лише як захисника зі зброєю, а як живу людину з почуттями. Тут є любов до матері, біль за побратимів, самотність, розчарування і потреба бути почутим.
щоб пам’ятати про тих, хто пройшов війну, і не ставитися до неї як до чогось далекого. Вона змушує задуматися, цінувати мирне життя і краще розуміти людей, які захищали Україну.

Про автора:

Ярослав Платмір - український військовий, ветеран російсько-української війни, один із захисників району Донецького аеропорту, поет, історик, доктор філософії, педагог і спортсмен-ветеран.
народився в Жашкові Черкаської області. Дитинство провів на Черкащині. Початкову освіту здобував у Жашківській школі. Згодом родина переїхала до Золотоноші, де він продовжив навчання. Ще в шкільні роки мав виразний інтерес до гуманітарних наук, зокрема до історії.
з 2008 по 2013 рік навчався в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Отримав диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальностями історик, вчитель історії.
після навчання працював науковим співробітником у Педагогічному музеї України в системі НАПН України у Києві. Був автор концепції виставки «Полум’яне серце».
під час Революції Гідності був на Майдані з перших днів і став свідком ключових подій зими 2013–2014 років. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі вирішив добровільно піти до ЗСУ. «Я для себе зрозумів, що інакше я не зміг би. Бачачи те, що відбувається в країні, в мене всередині все переверталося, і я вирішив піти на війну. Я тим більше знав, за що я воюю – за рідну землю», - так говорив про своє рішення автор в одному з інтерв’ю.
спершу пройшов навчання в таборах УНСО на Вінниччині, згодом потрапив до окремого розвідувального підрозділу 30-ї механізованої бригади, а потім був переведений до новоствореної 81-ї десантно-штурмової / аеромобільної бригади.
у січні 2015 року отримав важке поранення в ногу від вибуху міні під Донецьким аеропортом. Мав складний і довгий процес реабілітації. У травні 2016 року звільнився з лав ЗСУ.
після демобілізації він повернувся до науки. У 2016 році вступив до аспірантури Черкаського національного університету. У 2021 році захистив дисертацію («Українське селянство в уявленнях та інтерпретаціях інтелектуальних еліт Наддніпрянщини (кінець ХІХ — початок ХХ ст.)»на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю — історія та археологія.
працював також у педагогічній сфері: викладав в одній з черкаських шкіл предмет «Захист України », історію, основи правознавства, вів заняття гуртка «Сокіл. Джура». Пізніше займався індивідуальною освітою, волонтерством, підтримкою поранених захисників і патріотичним вихованням молоді. У 2025 році Національний університет цивільного захисту України подавав його як свого співробітника, ветерана, фахового історика та учасника інваспорту.
брав участь у відборах до «Ігор нескорених». У 2021 році на всеукраїнських змаганнях, які проводила фундація «Ігор нескорених», виборов дві золоті медалі: у штовханні ядра сидячи та метанні диска сидячи.
у 2023 році він виставив одну зі своїх спортивних медалей на аукціон, щоб допомогти пораненому військовому.
нагороджений орден «За мужність» III ступеня (2015)
попри життєві випробування, він випромінює оптимізм і не стомлюється повторювати: «Жодного разу не пошкодував, що пішов захищати Україну! Адже це — свята справа!»
наразі весь вільний від роботи час Ярослав Платмір присвячує своїй родині - дружині та маленькій донечці, які стали для нього джерелом підтримки й нового натхнення. У автора вже є матеріал для наступної поетичної збірки, і сьогодні він відкритий до співпраці з видавцями, меценатами та всіма, хто готовий допомогти цій книзі вийти друком.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну.