Ветеранська література. Оксана Рубаняк «Назустріч смерті»

Оксана Рубаняк

«Назустріч смерті»

(Видавництво «Фоліо», 2022)

Про книгу:

поетична збірка, написана не “про війну здалеку”, а просто в умовах війни: в окопах, бліндажах, між обстрілами, боями, наступами і штурмами. Саме це робить її не стилізацією, а безпосереднім поетичним свідченням.
це перша збірка поезій авторк, написана саме на фронті в Донецькій області. Документальна щільність пережитого, але подана саме мовою поезії. Авторка в інтерв’ю і в коментарях до видання підкреслює, що спершу носила ці думки в собі під час боїв, а записувала, коли потрапляла в спокійніше місце. Це пояснює, чому вірші мають нерв живого досвіду, а не післявоєнної рефлексії.
центральна ідея книги - гранична близькість життя і смерті. «ціна життя дорівнює ціні смерті, і в обох випадках вони безцінні; важливо не лише знати, для чого живеш, а й за що готовий загинути». Це добре пояснює і назву, і тон книжки. Але ця збірка не лише про смерть, а про “дорогу”, яка веде між двома станціями: життям або смертю. Тобто перед читачем не просто трагічна книжка, а розмова про вибір, межовий досвід, сенс служіння і жертовність.
книга присвячена зниклому безвісти побратиму Валентину Солтановському “Старому” та всім борцям за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Через це збірка читається ще й як текст пам’яті.
про те як виникла назва книга «Назустріч смерті» розповідала авторка в інтерв’ю “Вірші для мене — це відпочинок, спосіб медитації. Я мала мрію видати їх після війни, але хлопці з бригади вмовили зробити це вже. Так і з’явилася збірка “Назустріч смерті”. Назва також символічна. Ми їхали з моїм побратимом замінованою дорогою на позиції. Була ніч, мряка, гроза. І тільки блискавка час до часу освічувала нам шлях. Тоді я сказала Олегові, який, на жаль, уже на щиті: “Ми з тобою їдемо, наче назустріч смерті”. Так і назвала збірку. Можливо, не дуже красиво, проте правдиво»
один із перших примірників Оксана Рубаняк підписала прямо в окопі.
кошти від продажу збірки спрямовуються на потреби її підрозділу. Тобто ця книжка є не тільки мистецьким висловлюванням, а й практичним елементом фронтової підтримки.

Чому потрібно читати:

це поезія очевидця, а не стороннього спостерігача. Такі тексти дозволяють побачити війну в людському вимірі, очима бійчині: як страх, пам’ять, вірність, лють, втрата і тиша співіснують в одній людині. Тому ця книга допомагає зрозуміти фронтовий досвід без посередників. ці вірші шукали можливості бути почутими поміж обстрілами й штурмами. Отже, вони народилися не після війни, а всередині неї і це чисті емоції людини, яка знаходиться у важких і небезпечних умовах.
важлива як книга пам’яті про тих, кого вже немає. Присвята “Старому” і всім борцям за Україну робить читання не просто естетичним досвідом, а формою вшанування.
руйнує спрощене уявлення про військову літературу. У розмові з Суспільним авторка фактично заперечує очікування “легкого” читання: коли друг назвав її книжку песимістичною, вона відповіла питанням, про що ще може бути така збірка. Це свідчить, що книга не підлаштовується під комфорт читача, а змушує його вникати в суть.
для розуміння, що сучасна українська поезія твориться не лише в кабінетах чи на фестивалях, а й на передовій. Стає переконливим прикладом того, як поезія стає способом зафіксувати досвід, який інакше може бути втрачений. Це вже не просто література, а культурне свідчення.
для молодих читачів ця книга особливо важлива, бо її авторка представниця дуже молодого покоління, яке не лише пише про війну, а воює в ній. Через це збірка ламає стереотип, що серйозна поезія пишеться більш зрілими поетами.
це чесна і в якому сенсі незручна, але необхідна книжка. Не для “приємного читання”, а для пам’яті, співпереживання і кращого розуміння того, чим живе країна у війні.

Цитати:

Страх смерті страшніше самої смерті,

Тулиться кинджалом до грудей

І до бід чужих робить тебе черствішим,

Не бачиш світу білого й людей.

Пригадайте у час гучної грози,

Коли на думку спаде веселка.

Є речі нездійсненної ваги.

Є те, що ніколи не вийде.

На асфальті тепла вибоїна від вибуху міни.

Комусь пощастило проскочити під шквалом вогню.

Головне під час бою – не здаватись і впевнено діяти,

Щоб зберегти життя побратимів і продовжити долю свою.

Сплю, взутою, у бронежилеті і касці,

Поряд побратими лежать.

Минуле життя здавалося казкою.

На жаль, не вернути часу назад.

Чи чули ви про лотерею українських військових?

Прилетить у бліндаж зараз чи хвилин через десять?

Розлетиться осколками снаряд в окопі або ж поряд?

Гукаю у простір і чую відлуння.

Жодного чужого голосу, лиш тихенько сумління

Докучає питаннями про минуле й майбутнє.

Чи пробачиш себе за думки каламутні?

Сучасні ангели не такі, як змальовували їх у книжках.

Без крил за спиною і білосніжної ряси,

Вони у піксельній формі та стертих до дірок берцях

Вбивають ворога в божевільному від снарядів вальсі.

Сучасний ангел – це втомлений від боїв солдат.
Війна – не сценарій театральних вистав і видуманих дій.

Це шанс вирости квітці із затопленого вогнем паростка.

У тобі – більше ніж моє життя.

У тобі – всесвіт зорями палає.

Війна показує, наскільки зближує розлука…
Почуття, випробувані розлукою та війною,

Мають право на вічне існування.

Сенс життя захований у звичних для нас речах.
Друг пізнається у щасті, радості, а найкраще – на самоті.
Війна – це світло, що яскраво показує якості людей,

Всі найкращі та найгірші сторони.

Про авторку:

Оксана Рубаняк - українська поетеса, письменниця і військовослужбовиця ЗСУ.
народилася 2003 року в селі Грамотне Івано-Франківської області. До повномасштабного вторгнення закінчила з відзнакою Івано-Франківський коледж Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за спеціальністю вчителька початкових класів. Навчалася на військовій кафедрі ПНУ.
працювала в Івано-Франківській міській раді у департаменті молодіжної політики та спорту. Займалась організацією різноманітних патріотичних заходів у Департаменті молодіжної політики та спорту, розвивала молодіжну діяльність у місті.
була головою місцевої громадської організації «Армія змішаних бойових мистецтв», у межах діяльності якої брала участь в організації регіональних та міжнародних змагань зі змішаних єдиноборств (MMA).
свої перші вірші написала в 9 років, а вже у 17 видала власну збірку лірики «Орнаменти долі», напередодні великої війни мала плани написати прозову книгу.
24 лютого 2022 року вступила до лав Добровольчого формування Івано-Франківської територіальної громади № 3. На момент приєднання до війська авторці було 18 років. Півтора роки була єдиною жінкою серед військовослужбовців кулеметного взводу.
згодом воювала у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ на посаді старшого стрільця кулеметного взводу. Саме в цей період, вона писала вірші на фронті і видала збірку «Назустріч смерті».
за характер та витримку її прозвали «сталевою жінкою» й вигадали псевдо - "Ксена".
воювала на Бахмутському, Вугледарському, Мар’їнському і Харківському напрямках; під Вугледаром отримала важке поранення, але після лікування повернулася на службу.
до повномасштабного вторгнення в Оксани Рубаняк уже вийшла збірка «Орнаменти долі», вже під час повномасштабного вторгнення вийшли її книги «Назустріч смерті», «Дорога життя», «Народжені у волі не бояться смерті», вибрані поезіє також потрапили до збірки «Стежки війни, стежки любові / Paths of War, Paths of Love», а також авторка написала книгу для дітей - «Полумʼя перемоги».
З грудня 2024 - командирка роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України «Вогняні Крила».
є лауреаткою низки літературних відзнак. Зокрема, у 2024 році стала переможницею мистецької премії імені Богдана Хмельницького 2024 року номінації “Літературні твори військової тематики” за збірки поезій “Дорога життя” та “Назустріч Смерті”, отримала премію імені Марійки Підгірянки в номінації «Література». У 2025 році була відзначена обласною премією імені Марка Боєслава в номінації «Поезія авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях» за збірку «Дорога життя». Того ж року стала переможницею конкурсу «Щоденник війни» у номінації «Герої не вмирають», а також лауреаткою літературної премії «Привітання життя» імені Богдана Ігоря Антонича за поетичну збірку «Народжені у волі не бояться смерті».
Оксана Рубаняк була відзначена у публічних рейтингах, зокрема «УП 100. Сила жінок». В 2022 році потрапила на поштову картку Укрпошти «Сухопутні війська ЗСУ». У березні 2024 року фотографія Оксани з'явилася на обкладинці «Vogue Ukraine» і того року увійшла до рейтингу Forbes Ukraine “30 до 30: майбутні лідери”.
попри службу на передовій, Оксана Рубаняк не зупинила навчання і паралельно здобуває вищу освіту за кількома спеціальностями, поєднуючи військовий обов’язок і розвиток. Вона з відзнакою закінчила Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова за спеціальністю «Філологія», здобула ступінь бакалавра та навчається в магістратурі Прикарпатського національного університету, а також отримала магістерський рівень у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Зовнішня політика та національна безпека».
«У нас на Верховинщині, звідки я родом, є безліч традицій та забобон. Гуцульський світ – це поєднання драматизму дійсності та витонченості. Але точно знаю, що ані мольфарське пророцтво, ані прогнози диванних експертів не змінять майбутнє нашої держави. Лише ми, українці, своєю волею, працею та наполегливістю можемо вибити ворога з нашої землі, а відтак – дати країні шанс на цивілізовані блага» - так казала авторка в інтерв’ю «АрміяInform».

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну.