Ветеранська література. Микола Рачок «Записки строковика»

Микола Рачок, «Записки строковика». Видавництво «Твори», 2025

Про книгу:

збірка нарисів занурює в атмосферу строкової служби в армії, яку проходив автор у 2018-2019 роках - з її абсурдом, рутиною та парадоксами повсякдення. Та попри все, між рядками проростають іронія, людяність і жива присутність автора. У кожній історії - точне спостереження, уважний погляд і тонка дотепність Миколи Рачка.
серед тем - армійський побут, трансформація особистості, бюрократичний абсурд, стосунки між солдатами й офіцерами, внутрішня свобода й гідність. У щоденникових записах відчувається вдячність за досвід, прожитий у службі - іноді комічний, часом болючий, але безперечно значущий для автора.
поєднання документальної точності з літературною глибиною: навіть буденні події набувають сенсу завдяки авторському стилю.

Чому потрібно читати:

книга Миколи Рачка - не просто спогад про строкову службу, а щирий і глибокий погляд на сучасність, який і нас змушує задуматись над багатьма речами. Вона певною мірою сардонічна, але й серйозна водночас, легка у читанні, проте наповнена сенсами. Це щоденник життя без прикрас, але з теплом і правдою про оточуюче і оточуючих.
досвід людини, мирної професії, яка добровільно обрала службу - з її викликами, комічними моментами та щирою дружбою. Через ці записи ми бачимо внутрішній світ того, хто без вагань став на захист країни після повномасштабного вторгнення. Ми розуміємо, ким були ці люди, що їх привело до армії, і як формується рішучість захищати.
безцінні історії талановитої людини, яку ми, на жаль, втратили. Написані з тонкою іронією та глибокою емоційністю, вони зберігають живий голос Миколи Рачка.
такі книги - не лише література, а частина нашої памʼяті. Це спосіб вшанування загиблих, їх свідчень, яке ми маємо берегти - бо Микола вже не напише нових текстів. Читати їх - наш обов’язок, найменше, що ми можемо зробити, щоб подякувати за їхній захист.

Цитати:

«А взагалі мої дописи звучать як ода недолікам строкової служби в ЗСУ… Насправді тут є й багато гарного. Та зазвичай це речі малі. Великі цитати й ситуації, породжені армійським побутом, взаємна підтримка твоїх товаришів, солодке, як гріх, порушення правил, елементи цивільного життя в реаліях строчки, життєві уроки через спілкування з різними людьми»
«Можливо, мені не вистачить часу тут, щоби побачити справжні зміни, якісні зміни. Рік для такої консервативної структури, як строкова служба в ЗСУ, - не так вже й багато. Тоді я міг би стверджувати про молоді обличчя офіцерського і старшинського складу, покращення забезпечення (форма, взуття), харчування тощо. Маю надію, що саме так воно і є. Й активно плекаю»
«І знаєте що? Незважаючи на те, що служба, як у нас, є суцільним порушенням Статутів ЗСУ (хто служив, той розуміє, про що я), тут я почуваю себе комфортно… Але ми несемо службу. Й робимо це все більш майстерно від дня до дня. Вникаємо в систему все краще й намагаємося, щоби вона не проникла в нас. Чинимо (на жаль, вона спонукає) цій системі різноманітні супротиви. Поважаємо не за звання, а за вчинки. Підтримуємо тих з ким поділяємо погляди. Врешті, стаємо сильнішими і, маю певність, кращими»
«Наша строкова армія своєю повною неорганізованістю забезпечили мені чи не найкраще часопроведення (з елементами навчання) за останні місяці. Хаотичні переміщення, нові міста, дії без попереднього планування – це здорово. От тільки ж це не перше, що мало би спадати на думку, коли міркуєш про армію. Отож я до останнього с подіваюся, що спонсором моїх пригод виступив виняток із правил, а не правило. Якщо це так, кажу йому спасибі»
«У армії є і статика, і динаміка, і щось танцювальне, і елементи культури Стародавнього Єгипту, і щось антиутопійне, і навіть постапокаліптичне (не кажучи вже про супергеройське)! Така вона, армія!»

Про автора:

Микола Рачок - журналіст, філолог, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Магістр літературознавства, випускник Києво-Могилянської академії, випусковий редактор журналу «Куншт», очільник новинного відділу порталу про авто «InfoCar».
пішов на фронт після початку нової фази російсько-української війни. Загинув 19 липня 2022 року під селом Покровське на Донеччині в бою з ПВК “Вагнер”. Миколу Рачка нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Микола дуже любив Київ і мріяв відкрити книгарню-кав’ярню на Подолі. Його мрію втілили сестра Антоніна Люлька-Рачок і батьки, аби зберегти пам’ять про Миколу. У 2024 році у Вінниці на його честь сім’я відкрила книгарню “Герої” - затишну, атмосферну, створену за задумом і проєктом самого Миколи.
мета книгарні - популяризувати українську літературу й увічнювати пам’ять про загиблих захисників. За словами Антоніни, її брат вважав, що мало просто купити книжку - тут мають зустрічатися люди, обговорювати, знаходити однодумців.
наразі книгарня організовує зустрічі з авторами, читацькі клуби, а також чекає воєнних репортерів і військових письменників з презентаціями книг та проектів.
також у Києво-Могилянській академії започаткували іменний благодійний фонд імені Миколи Рачка та «Меморіальну стипендію (премію) імені Миколи Рачка», яку щорічно присуджуватимуть випускнику(ці) магістерської програми «Теорія, історія літератури та компаративістика» за інтелектуальні досягнення.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну 2014-2025 років.