“Тоненька ниточка між двома світами”: історія Марії Гриценко, фахівчині із супроводу ветеранів у Литовезькій громаді

Війна змінює життя назавжди. Родини військових, ветерани та ті, хто втратив близьких, стикаються не лише з болем і розгубленістю, а й із безліччю труднощів щодо оформлення документів. У таких ситуаціях поруч має бути людина, яка допоможе знайти рішення, підтримає і стане “місточком” між військовим і цивільним світом.

“Я називаю себе тоненькою ниточкою між двома світами — цивільним і військовим. Моє завдання — перевести людину через цей місточок назад у цивільне життя”, — каже Марія.

Від особистого досвіду — до допомоги іншим

До роботи фахівчинею із супроводу ветеранів Марія прийшла через власний життєвий виклик — у січні 2023 року її чоловік зник у боях під Соледаром. “Я залишилася з двома дітьми і без чоловіка. Ходила в ТЦК, мене направляли з кабінету в кабінет, відповідей не було. Мені знадобилося багато часу, щоб розібратися у всьому самостійно. Тоді я зрозуміла: якщо я змогла пройти цей шлях сама, то зможу допомогти іншим”, — ділиться Марія.

“Коли чоловік зник, я пів року жила у тумані. Нічого не бачила і не чула. Лише одна думка — знайти його. Потім зрозуміла: треба переключитися, інакше зламаюсь”, — пригадує вона.

Коли у громаді оголосили конкурс на фахівця із супроводу, жінка вагалася. Та підтримка голови громади стала вирішальною: Марія подала заявку, успішно пройшла співбесіду і взяла на себе цю відповідальну місію. Вона пригадує: “Мене спитали: як ви з цим справитесь, якщо самі переживаєте такий складний період? Я відповіла: можливо, моя допомога буде невеликою, але вона буде. І це головне”.

Перші знання і впевненість у роботі

Перші знання Марія отримала на базовому навчанні у Володимирі, а згодом — на тижневому тренінгу в Бородянці. “Коли ми відвідали Ірпінський госпіталь і Центр “Лісова поляна” під час навчання, я зрозуміла: є ті, хто хоче нам допомогти. Тепер я вже знаю, куди можу звернутися й згодом направити людину. Це окрилює”.

Нині жінка працює фахівчинею із супроводу ветеранів у Литовезькій громаді, що налічує шість сіл. Місцеві мешканці Марію підтримали відразу. Ще з першого дня роботи вона взялася налагоджувати контакт із тими, хто ще не знав про можливості отримання допомоги. “Я починала з того, що ходила до таких родин додому. Так будувалася довіра”, — розповідає жінка.

З якими питаннями звертаються люди

Найчастіше до Марії приходять члени родин зниклих безвісти чи загиблих. “У багатьох з них рік чи два тому зник рідний Захисник, а документів немає жодних, є лише сповіщення з ТЦК. Я почала робити витяги з реєстру зниклих безвісти, і для людей це було наче світло в темряві”. Окрім документів, є й запити на оздоровлення чи гранти на розбудову бізнесу. “Іноді люди приходять у розпачі, без жодного документа. Я знаю, що для них кожен папірець — це маленька перемога і крок до впевненості”, — говорить пані Марія.

 Звернення бувають і неформальні. “Іноді до мене приходять просто поговорити. Сідають в кабінеті й кажуть: “Дякую, що ми в тиші посиділи й поговорили”. І вже відчувають полегшення”, — каже жінка. “Я бачила, як люди приходять у відчаї. Іноді треба не довідку оформити, а просто бути поруч, вислухати. Часом це важливіше за документи”, — додає вона.

Історії, які залишають слід у серці

Серед багатьох випадків Марія згадує маму зниклого Захисника, яка понад рік жила, маючи лише повідомленням з ТЦК. “Вона плакала, а я просто слухала. Згодом ми почали збирати документи. Через два місяці прийшли результати ДНК. Вона сказала мені: “Я знала, що ти поруч, і це допомогло пережити цей важкий момент”, —  розповіла фахівчиня.

Інший випадок трапився на одному зі свят у селі. До Марії підійшла незнайома жінка — схвильована й у сльозах. Її єдине питання було: “Чи варто визнавати чоловіка загиблим?”. У відповідь Марія поділилася власним досвідом і сказала: “Шукайте ту надію, яка дає вам сили жити”. Для цієї жінки ці слова стали орієнтиром, що допоміг не впасти у відчай.

“Є жінка, яка роками ні до кого не зверталася за допомогою щодо документів чоловіка-військовослужбовця,  який зник безвісти. Їй важко було знайти спільну мову з представниками державних служб. Але вона прийшла до мене: знала, що я теж дружина зниклого. Тепер вона телефонує до мене у будь-яку хвилину. У нас довірливі стосунки й налагоджена комунікація”, — розповідає Марія.

Бути провідником між людьми і рішеннями

Для Марії робота фахівчині — це значно більше, ніж допомога з довідками чи оформленням документів. Насамперед це про людяність і готовність залишатися поруч у найважчі хвилини.

“Фахівець із супроводу — це людина, яка не залишить сам на сам зі своєю бідою, знайде вихід і покаже шлях до рішення проблеми”, — пояснює вона. Марія зізнається: жодного разу не сумнівалася у своєму виборі. “Коли бачу навіть маленьку перемогу — документ оформлений, допомогу отримано, очі людей світяться — я розумію: стало комусь легше”. 

За її ініціативи в громаді вдалося згуртувати родини загиблих і зниклих військових. “Раніше кожен був сам зі своїм болем, а зараз ми їздимо разом на екскурсії, концерти. Це дуже важливо для кожного з членів родин військовослужбовців”, — ділиться Марія. Жінка запропонувала створити у громаді металеве “Дерево надії” з іменами Захисників, зниклих безвісти. “Пам’ять про них має залишитися назавжди”, — каже фахівчиня.

Сила допомагати й підтримувати

Сила Марії Гриценко з’явилася з болю особистої втрати, але переросла у місію — підтримувати інших. “Я дуже шкодую, що фахівців із супроводу не було тоді, коли допомога потрібна була мені. Але щаслива, що вони є зараз для інших”, — каже жінка.

Її робота — приклад того, як особистий досвід стає основою для великої справи, яка повертає людям віру і надію. “Я завжди кажу: ми мусимо залишатися добрими, бо війна озлоблює, якщо не буде доброти й надії, ми не зможемо жити далі”.

Як знайти свого фахівця із супроводу

Зробити це можна у сервісі Ветеран Pro у застосунку “Дія”.

Відкрийте Дія → Сервіси → Ветеран Pro → Пошук фахівця.

Вкажіть область і громаду для пошуку. Якщо знаєте конкретне прізвище та ім’я — введіть їх.

Натисніть Застосувати — і ви отримаєте контакти потрібного фахівця.

Фахівець із супроводу —  один із флагманських проєктів Міністерства у справах ветеранів України, що реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики та у межах Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору в Україні на період до 2030 року ухваленої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.

Спілкувалася Ярина Корнієнко