Спогади про які не пишуть. Зарва Анатолій Федорович
До 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
Мінветернів продовжує публікацію циклу спогадів, про які не пишуть.
«Моя юність припала на роки війни. У 17-річному віці я опинився на Західному фронті, брав участь у бойових діях, у наймасштабнішому танковому поєдинку на Курській дузі», – пригадує ветеран.
Анатолій Зарва був командиром гармати польової артилерії. Під час Другої світової війни він пройшов по багатьох фронтах. Взяв участь у битві на Курській дузі, як захисник і нападник, у складі танкової бригади.
Битва на Курській дузі тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 р. Наслідком цієї битви став перехват стратегічної ініціативи радянськими військами, що остаточно поховало плани гітлерівців на перемогу в Другій світовій війні. Битва стала найвідомішою за кількістю використаної бронетехніки в ході всієї Другої світової війни.
Однак, перемога стала занадто сумною для усіх. Вермахт втратив у Курській битві 30 дивізій, зокрема 7 танкових, понад 500 тисяч солдатів і офіцерів, 1,5 тисячі танків, понад 3,7 тисячі літаків, 3 тисячі гармат. Втрати радянських військ перевершили німецькі: вони склали 863 тисячі чоловік, серед яких значна кількість українців, та близько 6 тисяч танків.
Із завершенням битви на Курській дузі служба Анатолія Федоровича не завершується.
«Найбільше мені запам’яталася одна з найвидатніших битв того часу, яку згодом назвуть Корсунською битвою (ред. Корсунь-Шевченківська наступальна операція). Найбільше врізався в пам’ять запах розпеченого металу і чад двигунів, гуркіт гармат. Від пилюки, яку піднімали танки, практично не можна було дихати. Словом, такої напруги і міці сил, які зійшлися, щоб знищувати одна одну, я не бачив ні до того часу, ні після», - згадує ветеран.
Корсунь-Шевченківська наступальна операція розпочалася 24 січня 1944 року з наступу війська 2-го Українського фронту, а з 26 січня перейшов у наступ 1-й Український фронт. Прорвавши німецьку оборону, війська фронтів стрімко просувалися у зустрічних напрямках. У доволі складній обстановці, попри сильний опір противника, обидва корпуси продовжували виконувати поставлене завдання.
Під час Корсунь-Шевченківської битви в кільці оточення було знищено 41 200 і взято в полон понад 15 тисяч солдатів і офіцерів Вермахту, знищено 430 літаків, 155 танків, 376 гармат, 59 самохідних гармат, 269 мінометів, 900 кулеметів, однак, саме в цій битві загинуло і отримало поранення понад 80 тис. радянських військовослужбовців, переважно українців, а міста та селища на місці битви були геть зруйнованими.
Ще однією пам’ятною операцією під час служби чоловіка стала Львівсько-Сандомирська наступальна операція. Анатолій Федорович загадує, що їх бригаді поставили завдання визволити містом Станіслав (сьогодні Івано-Франківськ).
«Був по окраїні прокладений шлях, але він заріс деревами і, навряд чи був прохідним. Бойко (голова танкової бригади) направив туди в розвідку взвод танків. Повернувшись танкісти доповіли, що з зусиллями, молодий сосновий ліс, можна пройти. Погрузивши все майно танкового корпусу і наших двох механізованих частин від нашої бригади на танки, боєприпаси, бочки з пальним, палатки з медичним обладнанням… Все це на танках, ми рушили», – згадує Анатолій Зарва.
Згодом почався штурм і місто звільнили.
Пройшло 75 років з дня перемоги над нацизмом, але досі у кожному місті та селищі стоїть пам’ятник танкістам-визволителям, вони з відвагою ішли у бій, сподіваючись на броню танків, щоб звільнити Україну. Мільйони українців взяли участь у танкових битвах, сотні тисяч українських танкістів загинуло.
Війна для Анатолія Зарви закінчилася тяжким пораненням у Варшаві, а після війни повернувся на рідну Черкащину за яку так мужньо боровся.
«Ми проявили неабияку наполегливість і самовідданість у боях за Батьківщину», і переконаний, що молоде покоління, яке зараз бореться на Сході має здобути перемогу та примножувати славу своїх пращурів», - розповідає ветеран.
Анатолій Зарва вручає шаблю перемоги учаснику АТО
