Сьогодні в Міністерстві по-особливому світло й тепло. До нас завітав справжній різдвяний вертеп — щирий, живий, наповнений сенсами. Його організували музиканти зі складу військового оркестру Національного університету оборони України.

Вертеп — це не просто різдвяна традиція. Це жива пам’ять і мова культури, якою українці століттями говорили про добро і зло, про світло, що перемагає темряву, про надію, яка народжується навіть у найважчі часи. Українські колядки — це наша самобутність і наш голос.

Традицію Різдва у Україні десятиліттями витісняли, забороняли, підмінювали. Колядки замовчували або викорінювали як «непотрібні», «чужі», «небезпечні». Бо в них — ідентичність, памʼять і свобода. Бо там, де звучить своя коляда, не приживається навʼязана тиша.

Та ми повернулися до своїх традицій. Повернули Різдво, вертепи, колядки — не як фольклор для календаря, а як живу частину себе. Сьогодні берегти ці традиції означає більше, ніж просто зберігати обряд. Це означає передавати дітям і наступним поколінням відчуття дому, правди й власного голосу. Бо без памʼяті немає майбутнього.

З українською колядою до Міністерства завітало не лише свято, а й нагадування: українська культура живе доти, доки її захищають і доки її передають далі.

Окрім святкової радості, цей вертеп має ще одну важливу місію — збір для наших захисників та захисниць. Бо навіть у моменти світла ми пам’ятаємо: наше Різдво можливе завдяки тим, хто стоїть на захисті країни.

Щиро дякуємо військовому оркестру Національний університет оборони України за це свято, за коляду, за тепло й за сміливість бути собою. За Різдво, яке ми повернули. І яке маємо берегти та передавати далі.