На Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали Андрія Мельника та Софію Федак-Мельник

Подія стала першим почесним перепохованням борця за незалежність України на території Національного військового меморіального кладовища та важливим кроком у формуванні державної традиції національного вшанування Українських Героїв.

У церемонії взяв участь Президент України Володимир Зеленський та 3-й Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, прем'єр-міністерка Юлія Свириденко, керівник Офісу Президента Кирило Буданов та заступники Павло Паліса та Ірина Верещук, Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова, Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, військове керівництво, духовенство, представники громадськості та української історичної спільноти.

Андрій Мельник — полковник Армії Української Народної Республіки, один із діячів українського визвольного руху ХХ століття, учасник боротьби за незалежність України після розпаду імперій та поразки українських визвольних змагань початку ХХ століття.

Після завершення визвольних змагань Андрій Мельник не припинив працювати заради української державності, а присвятив життя формуванню та розвитку української державної ідеї в умовах бездержавності, політичного тиску та вимушеної еміграції. Попри складні історичні обставини, він до кінця життя працював задля майбутнього незалежної України.

Разом із Андрієм Мельником в Україну повернулася і його дружина Софія Федак-Мельник — громадська діячка та пластунка, яка також була частиною українського визвольного руху. Ще у молоді роки стала співтворчинею одного з перших пластових осередків за кордоном. Після війни подружжя проживало у Люксембурзі, де Софія продовжувала працювати та підтримувати український рух в еміграції. Її повернення сьогодні — це також повернення пам’яті про українських жінок, які поруч із чоловіками творили й зберігали українську державницьку традицію.

Сьогодні, коли Україна продовжує боротьбу за свою свободу та незалежність, особливо гостро відчувається зв’язок між поколіннями тих, хто виборював право нашої держави бути вільною. Борці минулого і сучасні Захисники та Захисниці України — це одна безперервна лінія боротьби за українську державність.

Церемонія відбулася відповідно до військового поховального ритуалу із відданням усіх належних військових почестей. Окремою частиною церемонії став релігійний чин, який очолило духовенство Української греко-католицької церкви.

Особливим символічним елементом церемонії стало внесення до місця поховання землі, привезеної з могили Андрія Мельника у Люксембурзі. Цей жест став знаком безперервності пам’яті та завершенням його дороги додому — до країни, за незалежність якої він боровся протягом усього життя. Об’єднання землі з місця його попереднього поховання із українською землею стало символом повернення не лише людини, а й частини української історії на Батьківщину.

Національне військове меморіальне кладовище головний простір національної пам’яті — місце, де держава вшановує тих, хто боровся за Україну в різні історичні періоди. Проведення першого почесного перепоховання тут закладає основу нової культури державного вшанування та формування українського Пантеону героїв.

Україна повертає своїх героїв додому. Разом із цим повертає собі власну історію, власну пам’ять і право самостійно визначати, кого і як вшановувати.