«Кава від ветерана»: як підполковник ДШВ Петро Опанасюк відкрив кав’ярню 24/7 на Житомирщині
Петро Опанасюк присвятив військовій службі понад 12 років. Почавши як снайпер-розвідник у 95-й бригаді, він пройшов шлях від командира взводу до офіцера управління ДШВ. Однак 13 жовтня 2024 року через погіршення стану здоров’я та наявну групу інвалідності, його звільнили в запас. Проте адаптація до цивільного життя після років на фронті виявилася непростою, тож уже у травні 2025-го підполковник вирішив повернутися до строю. Водночас він узявся за реалізацію бізнес-ідеї, яка народилася під час служби — мережі вуличних кав’ярень самообслуговування.
У рідному Хорошеві на Житомирщині Петро помітив проблему: «Коли я приїздив додому ввечері останнім автобусом, зустрічав однокласника чи побратима. Кажемо: “Пішли на каву”. А куди ми підемо, якщо вже всі заклади зачинені й нічого не працює?». Так виникла ідея створити автономну цілодобову кав’ярню, яка працюватиме у форматі 24/7.
Перша спроба отримати грант від держави виявилася невдалою. Невдовзі стало зовсім не до бізнесу: в червні 2025 року на війні загинув його молодший брат, тож Петро займався пошуком та поверненням додому його тіла для гідного поховання.
Згодом він допрацював заявку й подався вдруге — вже на «Варто Більше» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. Цього разу переміг.
«Кава від ветерана» — новий формат для громади. Завдяки гранту в Хорошеві запрацювала перша точка мережі: автономна кав'ярня на один квадратний метр, обладнана професійною технікою, яка готує понад 20 видів напоїв як гарячих, так і холодних. Попит перевершив усі очікування: запаси, розраховані на місяць, вичерпалися за кілька днів.
Отримавши другий транш, Петро замовив ще три вдосконалені кав’ярні — з антивандальним корпусом, камерами та інклюзивним нижнім меню на екрані, адаптованим для дітей, людей низького зросту чи на кріслах колісних.
Мета Петра — створити готову бізнес-модель «під ключ» для інших ветеранів: «Я ж не назвав її не “Кава від Петра” — це “Кава від ветерана”, щоб кожен ветеран міг себе тут реалізувати. Хочу, щоб людина після повернення могла звернутися до мене, укласти договір і поставити таку кав’ярню у своєму селищі чи містечку. Це доволі простий і зрозумілий спосіб мати власний бізнес та додаткове джерело доходу, адже кав’ярня працює в автономному режимі й вимагає лише періодичного сервісного догляду. Я вже пройшов на власному досвіді етап задуму, запуску, помилок і модернізації. Тому хочу зробити цей шлях простішим для інших ветеранів. Власне, весь проєкт від початку створювався ветераном для ветеранів».
Зараз підприємець розширює мережу на Житомирщині та створює робочі місця для ветеранів і родин загиблих Захисників та Захисниць.
