Модельєр та інженер в цивільному житті та агро підприємці нині: як двоє ветеранів об’єднали свої бізнеси на Одещині
Один із них 15 років присвятив вишуканій моді: шив вечірні сукні й корсети, розробляв бази для показів на New York Fashion Week та бачив свої роботи на обкладинках глянцю. Другий — інженер енергетичної компанії, який до служби не мав жодного підприємницького досвіду. Сьогодні ветерани Руслан Антонюков та Олексій Ангеловський розбудовують спільний ветеранський агробізнес на Одещині. Вони власним прикладом доводять: повернення з війни не зобов’язує повертатися до минулої професії, адже завжди можна почати заново — особливо коли поруч надійні побратими.
Руслан Антонюков: від кутюр до пелетного виробництва
До 2014 року Руслан із позивним «Кутюр’є» будував успішну кар'єру модельєра в Одесі. Проте з початком російської агресії він долучився до лав 28-ї окремої механізованої бригади, воював під Мар’їнкою та зазнав важкого поранення. Прокинувшись після операції у госпіталі, ветеран несподівано зрозумів: йому потрібно збудувати пелетний завод.
Близько п’яти років Руслан ретельно вивчав технологію виготовлення пелет із рослинної сировини. Згодом на Балтщині запрацювало виробництво. Якісним стрибком для справи стала перемога підприємства ТОВ «Ветеран-ПрайдАгро» у конкурсній програмі «Варто почати власну справу» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
Грантова підтримка дозволила провести повну реконструкцію лінії: замовити якісні італійські матриці, встановити охолоджувачі та стандартизувати випуск паливних і кормових пелет потужністю 1–1,2 тонни на годину. Утім, завод потребував безперебійного постачання сировини — соломи та люцерни, яку необхідно скосити, затюкувати та доправити на підприємство.
Олексій Ангеловський: техніка в полі та служба у війську
Саме тут у цій історії з'являється Олексій Ангеловський («Ангел») — уродженець Дніпра. У 2014–2015 роках він боронив Україну як командир танкового взводу, а наприкінці лютого 2022 року знову мобілізувався й досі залишається чинним військовослужбовцем.
Думки про власний бізнес з'явилися після першої демобілізації, аби мати фінансову незалежність. Олексій вирішив зайнятися тюкуванням соломи й сіна, які фермери нерідко просто спалювали на полях. Завдяки перемозі в конкурсній програмі «Варто: підтримка ветеранського бізнесу» від УВФ ветеран придбав спецтехніку та зробив перший крок.
Поєднувати службу й агробізнес виявилося надскладним випробуванням. Улітку 2024 року через колосальний дефіцит механізаторів Олексію довелося за лічені дні організовувати навчання для робітника, аби вчасно вийти на жнива. А коли постало питання подальшої долі техніки, підтримка побратима змінила все.
Ветеранська кооперація: синергія двох бізнесів Познайомившись у 2023 році, у сезоні 2024-го Руслан та Олексій вирішили об’єднати зусилля. Саме Руслан переконав побратима не консервувати обладнання в боксі, а створити спільний виробничий ланцюг:
- У полі: Олексій відповідає за заготівлю, скошування та тюкування соломи й люцерни.
- На заводі: Заготовлену сировину доправляють підприємству «Ветеран-ПрайдАгро», де Руслан переробляє її на паливні й кормові пелети.
Спільний військовий досвід допомагає партнерам краще розуміти одне одного, тримати слово та спільно відповідати за результат.
«Може, я буду прикладом, що ким би ви не були, після війни можете стати кимось зовсім іншим. Для цього зараз є можливості. Як би не було важко чи критично боляче — треба жити далі та щось робити», — ділиться Руслан Антонюков.
«Ніхто не побудує твоє майбутнє замість тебе. Держава може дати шанс, побратими — підтримку, грант — старт. Але зробити перший крок і не опустити руки — це особистий вибір кожного», — додає Олексій Ангеловський.
У майбутньому партнери планують розширювати потужності, докуповувати обладнання та залучати до роботи побратимів після демобілізації.
