«Людям важливо знати, що вони потрібні»: як фахівчиня із супроводу Ольга Роєнко допомагає ветеранам та членам їхніх родин у Новоолександрівській громаді на Дніпропетровщині

Як відновити документи або отримати статус? Як оформити виплати? Куди подавати запити? Де шукати реабілітацію чи роботу? Щодня у ветеранів та ветеранок, членів родин військових виникають питання, на які важко знайти відповідь самостійно. З цим у громадах допомагають  фахівці із супроводу ветеранів та ветеранок. Сьогодні в Україні працює вже понад 2500 таких спеціалістів. Вони допомагають військовим, ветеранам, родинам загиблих і зниклих безвісти розібратися з державними послугами, документами, пільгами, реабілітацією, працевлаштуванням чи просто знайти потрібний контакт. Часто ветерани та близькі військовослужбовців потребують підказки, з чого почати, контакту з людиною, яка може вислухати. Примітно, що серед фахівців із супроводу багато ветеранів, членів родин військовослужбовців. Власний досвід допомагає їм краще розуміти тих, хто приходить по допомогу.

У Новоолександрівській громаді Дніпропетровської області такою людиною є Ольга Роєнко. З жовтня 2025 вона працює у Центрі надання соціальних послуг і супроводжує ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин 12 населених пунктів громади. 

«Я вже знаю, куди писати й що робити»

Ольга – дружина військового. Її чоловік пішов служити у березні 2022 року, а восени 2024-го зник безвісти. «Те, що я мала як дружина зниклого безвісти військовослужбовця за два-три місяці, я зробила лише через пів року чи рік, бо просто не знала, що саме треба робити», – розповідає вона. Зараз вона допомагає іншим отримати результат якомога швидше: «Я вже розумію, які треба листи, запити, куди звертатися. І коли члени сім’ї захисника приходять із питаннями щодо безвісти зниклих за особливих обставин, ми робимо все необхідне вже в перші місяці: витяги, запити, службові розслідування».

Фахівчиня має освіту соціального працівника, тож подала заявку, коли з'явилася інформація щодо нової посади у громаді – хотіла бути корисною таким, як сама, підтримувати близьких військовослужбовців, допомагати ветеранам та ветеранкам. Посаду отримала не одразу: спершу конкурсна комісія надала перевагу іншому кандидату-ветерану. Згодом Ользі запропонували роботу, і вона погодилася. 

На початку було доволі складно, адже інформації, якою потрібно оперувати одночасно, дуже багато. З цим Ользі дуже допомагали колеги з Центру надання соціальних послуг: «Найважче спочатку було саме спілкування. А потім зрозуміла: людям дуже треба, щоб їх вислухали й підказали». Проте згодом алгоритми роботи із питаннями стали чіткими та структурованими, до фахівчині почало звертатися все більше людей.

Хто такий фахівець із супроводу

Робота фахівця із супроводу рідко обмежується одним зверненням. Людина може прийти через оформлення документів, а потім звертатися ще з питаннями лікування, працевлаштування чи реабілітації. 

У Новоолександрівській громаді Ольга –  єдина фахівчиня із супроводу у громаді. За час роботи вона має 79 вирішених кейсів. До неї звертаються діючі військові, ветерани, родини зниклих безвісти за особливих обставин і загиблих. Частина звернень стосується отримання статусу УБД або оформлення пенсії, допомоги із зубопротезуванням чи пошуком реабілітації.  Так, один із ветеранів звернувся із проханням допомогти знайти роботу поруч із домом. «Він сказав: “Мені байдуже яка робота, мені треба годувати сім’ю”», – пригадує Ольга. Через місцеві контакти чоловікові допомогли знайти роботу на підприємстві у громаді. Інший військовий звернувся щодо зубопротезування. Ольга телефонувала у клініки, шукала можливі варіанти та пояснювала, де саме можна отримати потрібні послуги.

Проте іноді трапляються справді складні кейси, які потребують часу та залучення інших фахівців: «Нещодавно мама військовослужбовця, яка прийшла й каже: син не виходить на зв’язок. Потім почалися документи, запити, службові розслідування… Це дуже тривала і кропітка робота». 

Окремий напрям – допомога ветеранам із документами, які не відображаються у державних системах. Разом із заявниками Ольга подає запити, телефонує у відповідні служби та супроводжує процес до отримання результату. 

Робота, яка тримається на співпраці 

На думку Ольги, робота над вирішенням складних запитів – це завжди командна робота. Самостійно закрити всі питання неможливо: «Я щось не знаю – іду до колег, питаю. У кожного вчуся потроху. До мене теж звертаються і я завжди йду назустріч». У роботі допомагають працівники сільради, юристи, фахівці соціальної сфери, служба зайнятості. Через співпрацю вдається знайти роботу ветеранам, допомогти з грантовими програмами чи організувати консультації. Представники служби зайнятості проводили у громаді зустрічі для ветеранів та родин військових, розповідали про можливості працевлаштування й отримання грантів. Частину людей Ольга спрямовує саме туди. Каже: у маленьких громадах особливо важливо, щоб люди знали – вони не залишилися самі зі своїми питаннями.

«Людям важливо знати, що вони потрібні»

Ольга каже: з часом зрозуміла, що для людей важливі не лише документи чи консультації: «Іноді найбільша потреба у тому, щоб людину просто вислухали». Деякі розмови тривають годинами. Так, одного разу Ольга підтримала маму зниклого безвісти військового: «Ми сиділи на зупинці більше двох годин. Вона розповідала про сина, про внуків, про життя до війни, а потім сказала: “Як добре з вами просто поговорити”». В такі моменти, на думку Ольги, найбільш відчутні сенси роботи фахівця із супроводу. «Я думаю, що фахівець із супроводу – це така підтримка для дорослих, людина, яка завжди може вислухати, направити й допомогти», – каже вона.

Свою роботу жінка вважаю місією. Каже: найважливіше, щоб люди не залишалися сам на сам зі своїми проблемами. Така робота складна і емоційно виснажлива. Часто доводиться працювати з людським горем, болем, втомою, невизначеністю та втратами. Проте саме можливість допомагати іншим, бути для когось корисним, опорою та підтримкою дає сили не втрачати мотивацію і рухатися далі. 

Сьогодні такі фахівці працюють у громадах по всій Україні і для багатьох ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин саме вони стають першими людьми, до яких можна звернутися по допомогу після служби, поранення, втрати чи повернення додому.