Крок за кроком, запит за запитом: як Світлана Мілінчук із Луцька допомагає ветеранам знаходити рішення
"Іноді достатньо одного дзвінка, щоб людина знову повірила, що її питання можна вирішити", - говорить фахівчиня із супроводу ветеранів та ветеранок Світлана Мілінчук. У Луцькій громаді вона допомагає ветеранам, ветеранкам та родинам військових знаходити відповіді на складні життєві питання. За цей час вона опрацювала близько 1500 звернень та надала близько 2400 консультацій. За цими цифрами — сотні різних історій: від оформлення документів і призначення виплат до підтримки родин зниклих безвісти, допомоги ветеранам у започаткуванні власної справи чи реалізації особистих проєктів.
Для багатьох із них ця робота має особистий вимір. Серед фахівців із супроводу — ветерани й ветеранки, члени родин військовослужбовців, люди, які добре розуміють виклики служби та повернення до цивільного життя. Для Світлани ця робота також має особистий вимір. Вона прийшла у професію як сестра військовослужбовця, прагнучи краще зрозуміти потреби тих, хто захищає країну, і допомагати їм знаходити необхідну підтримку.
“Я хотіла краще розуміти, як допомогти брату”
За освітою Світлана — соціальний педагог і соціальний працівник. До роботи фахівчинею із супроводу вона багато років працювала у громадському секторі, займалася соціальними проєктами та співпрацювала з благодійними організаціями.
Після початку повномасштабного вторгнення з’явилося відчуття, що попереднього досвіду вже недостатньо. “Мені було точно недостатньо знань для того, щоб осмислити те, що відбувається в державі і в багатьох сім’ях”, — згадує вона. На подальший вибір професії вплинула й особиста історія — молодший брат Світлани служить у війську та отримав поранення: “Я, як старша сестра, розуміла, що мушу вникнути більше в цю тему, щоб якось йому допомогти. Коли почала розбиратися, зрозуміла, що він же не один такий, хто потребуватиме підтримки чи консультації”.
Коли дізналася про створення нової професії, подалася на конкурс одразу. У листопаді 2024 року Світлана стала однією з перших фахівчинь із супроводу, нині вона працює вже з колегами у Комунальній установі «ХАБ ВЕТЕРАН» Луцької міської територіальної громади.
Початок роботи припав на період, коли про нову професію ще майже ніхто не знав.
Перші місяці команда працювала у тимчасовому приміщенні, поки тривав ремонт майбутнього ветеранського хабу. Водночас потрібно було пояснити не лише ветеранам, але й представникам установ, хто такі фахівці із супроводу та чим вони займаються:
“Було важливо, щоб в інших колег — у ЦНАПі, департаментах, Пенсійному фонді — було розуміння про цю професію”.
Згодом Світлана разом із колегами “ХАБ ВЕТЕРАН” почала проводити зустрічі з представниками різних служб, знайомилася з алгоритмами роботи установ, обмінювалася контактами. Саме так поступово вдалося сформувати мережу контактів, яка сьогодні допомагає швидше вирішувати запити ветеранів та їхніх родин.
Свій перший запит вона пам’ятає досі. До неї звернувся брат загиблого захисника, який потребував допомоги з оформленням виплат на поховання та встановлення пам’ятника. Фахівчиня пригадує: “Я попросила, чи можу піти разом із ним. По-перше, щоб зрозуміти, як це працює. А по-друге, щоб прокомунікувати з працівниками департаментів і надалі знати, до кого звертатися”.
Запити та рішення
Сьогодні до Світлани звертаються з десятками різних питань від військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин. Історії, з якими працює фахівчиня, дуже різні. Одні починаються з питання про пільги чи документи, інші — з багаторічної проблеми, яку людина вже не сподівалася вирішити. Але майже кожна з них потребує не лише знань, а й часу, уваги та наполегливості. Іноді фахівець телефонує в установи разом із людиною, допомагає записатися на прийом або навіть супроводжує під час візиту. “Для ветерана шлях до вирішення питання часто є невидимим. Якщо пояснити наступні кроки і показати алгоритм дій, людина вже розуміє, що з цим можна впоратися”, — говорить Світлана.
Одним із найскладніших кейсів фахівчині стала історія дружини військовослужбовця, який зник безвісти. Жінка прийшла за допомогою в оформленні документів. Під час розмови з’ясувалося, що існує ще одна проблема. Ще до зникнення чоловік продав автомобіль за довіреністю. Новий водій порушував правила дорожнього руху та отримував штрафи, які продовжували надходити на ім’я власника авто. Через це щодо зниклого безвісти військового розпочалися виконавчі провадження, були заблоковані рахунки та накопичувалися борги. Для родини це стало додатковим тягарем у ситуації, яка і без того була надзвичайно складною.
Разом із жінкою Світлана шукала водія, консультувалася з юристами системи безоплатної правничої допомоги, зверталася до банків, виконавчої служби та поліції.
Згодом вдалося встановити, що штрафи були оплачені, але через помилки під час платежів інформація не потрапила до необхідних реєстрів. Робота тривала кілька місяців. У результаті всі платежі були підтверджені, заборгованості закриті, а виконавчі провадження припинені.
Частина роботи фахівця із супроводу пов’язана з пошуком можливостей для розвитку ветеранів після повернення до цивільного життя. Одного разу до Світлани звернувся ветеран, який виграв грант Українського ветеранського фонду на розвиток власної справи. До участі у ярмарку ветеранського бізнесу залишалися лічені дні, але він ще не мав ані візуального оформлення, ані рекламних матеріалів. Світлані разом із ветеранами вдалося знайти дизайнера, підготувати брендовану продукцію та вчасно представити бізнес на ярмарку. “Іноді людина вже зробила великий крок і відкрила власну справу. Потрібно просто допомогти їй показати себе”, — говорить Світлана.
Світлана згадує ще одну пам’ятну історію: до неї звернулася ветеранка, яка пережила полон. Після повернення жінка почала відновлювати життя, навчалася в університеті, займалася спортом і працювала над мрією, яка з’явилася ще під час перебування в неволі, — створити власну колекцію одягу. Світлана допомагала їй оформлювати документи для міжнародних механізмів фіксації воєнних злочинів та подавати заяви до міжнародного Реєстру збитків. Коли ветеранка підготувала свою колекцію, вирішила підтримати: “Я зрозуміла, що це має бути не просто навчальне завдання. Це справжня подія”. Разом із колегами організували презентацію колекції, запросили медіа та підготували розповідь про історію її створення. Згодом показ відбувся і в реабілітаційному центрі для військових і став справжньою подією для усіх.
“Іноді почуваєшся маленьким Шерлоком Холмсом”
Світлана зізнається: найскладніше у роботі — це ситуації, коли готового рішення не існує. Доводиться шукати відповіді разом із колегами, телефонувати в різні установи, перевіряти документи та будувати нові маршрути допомоги: “Іноді почуваєшся як маленький Шерлок Холмс. Кожен запит — індивідуальний, тож доводиться вишукувати кожну деталь».
Одним із таких випадків стала історія військового, звільненого з полону. Через технічну помилку в документах неправильно була вказана дата поранення. Через це виникли проблеми з оформленням належних виплат. Для вирішення питання довелося звертатися до військової частини, профільних служб, Генерального штабу та Міністерства оборони. Процес тривав кілька місяців, але зрештою проблему вдалося вирішити.
Довіра, яка будується поступово
На думку Світлани, головне у роботі фахівця із супроводу — не лише знання законодавства чи алгоритмів. Більш важливо вміти слухати, бути відкритим і будувати довіру. Іноді на це потрібні місяці. “Після повернення до цивільного життя ветеран має розуміти, що він важливий для громади, для суспільства і для держави. Його труднощі — це не лише його особиста проблема”. Саме тому робота фахівців із супроводу полягає не лише в оформленні документів чи отримання довідки. Вони також розповідають про можливості працевлаштування, навчання, грантові програми, адаптивний спорт та ветеранські спільноти, допомагають з реалізацією та пошуком потрібних фахівців, можуть вислухати й стати опорою у складних емоційних моментах.
Саме тому робота фахівця із супроводу не обмежується консультаціями чи оформленням документів. Вона починається з готовності вислухати людину і допомогти їй знайти свій шлях далі — крок за кроком, запит за запитом.
Сьогодні в Україні працюють понад 2500 фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. У громадах по всій країні вони допомагають ветеранам, ветеранкам та їхнім родинам орієнтуватися в доступних можливостях, отримувати необхідну підтримку та долати бар’єри на шляху до повернення до цивільного життя. І хоча історія кожного звернення унікальна, мета залишається спільною — щоб людина не залишалася наодинці зі своїми питаннями та знала, куди звернутися по допомогу.
