Хто поруч, коли складно: історія фахівця із супроводу Сергія Білого з Хотина
В Україні працюють понад 2400 фахівців із супроводу ветеранів та їхніх родин. Вони — поруч у моменти, коли після повернення з війни виникає найбільше запитань: як оформити документи, отримати виплати, пройти лікування чи просто зрозуміти, з чого почати.
Ці фахівці працюють у громадах, лікарнях, центрах надання послуг і часто стають першою точкою входу в систему підтримки. Серед них — ветерани, родини військових, соціальні працівники. Люди, які добре розуміють контекст і можуть говорити простою, зрозумілою мовою про складні речі.
Один із них — Сергій Білий із Чернівецької області. У професію він потрапив випадково, але сьогодні вже понад рік допомагає ветеранам і їхнім родинам проходити складні життєві ситуації.
«Я вирішив підняти трубку — і це змінило все»
Сергій Білий — фахівець із супроводу з Чернівецької області. За освітою він соціальний працівник: навчався у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка за спеціальністю «соціальне забезпечення». Ще під час навчання проходив практику у службах у справах дітей, центрі зайнятості, соціальних службах, долучався до волонтерських ініціатив. Саме цей досвід роботи з людьми став для нього базою, яка згодом визначила професійний шлях.
У професію він прийшов фактично випадково, але, як каже сам, дуже вчасно: «Ввечері зазвичай не беру слухавку, а тут вирішив підняти. Виявляється, це мені телефонував директор лікарні… Каже: я знаю, що ви соціальний працівник. Чи не хотіли б ви у нас працювати? Я погодився».
Згодом Сергій прийшов на співбесіду — і так почав працювати в лікарні, ще навчаючись в університеті. Спочатку як соціальний працівник у реабілітаційному відділенні, за кілька місяців з’явилась можливість опанувати ще одну професію: «Мені сказали: ви непогано ладнаєте з людьми. Чи не хочете спробувати себе як фахівець із супроводу?».
Це була нова роль з великою кількістю невідомого, але Сергій погодився: «І я вирішився, подав заявку, пройшов співбесіду — і почав працювати». Сьогодні за його плечима — близько року роботи і приблизно 140 вирішених запитів. Але сам він говорить не про цифри, бо за кожним зверненням — окрема історія, де немає швидких рішень, зате є потреба розібратися, витримати і довести справу до кінця.
Хто такий фахівець із супроводу
Описати цю роль одним визначенням складно, навіть самі фахівці рідко намагаються це зробити через формальні формулювання. Частіше через образи й порівняння, які точніше передають суть роботи: «Це людина, яка може знати водночас все, а може не знати нічого. І тоді ти копаєш, шукаєш ниточку і намагаєшся сплести клубок. Я б сказав, фахівець із супроводу — це людина-мультитул», — говорить Сергій.
У щоденній роботі фахівець із супроводу допомагає розібратися з документами і статусами, пояснює, як отримати виплати чи послуги, координує взаємодію між різними установами, може представляти інтереси людини в окремих питаннях. І водночас просто поруч, коли потрібно виговоритися або зрозуміти, з чого почати. Це не вузька спеціалізація, а роль на перетині кількох сфер — соціальної, правової, медичної. Людина, яка допомагає пройти весь шлях: від першого запиту до конкретного результату. Часто саме фахівець із супроводу стає тією точкою входу в систему підтримки, де з’являється ясність і зникає відчуття, що ти залишився з проблемою сам на сам.
З чим приходять і хто звертається
До фахівця із супроводу звертаються військовослужбовці, ветерани, люди з інвалідністю внаслідок війни, а також члени їхніх родин. Часто — саме в момент, коли незрозуміло, з чого почати і куди рухатися далі. Найпоширеніші запити стосуються виплат, документів і статусів. «Навіть проста технічна необізнаність призводить до того, що людина не отримує кошти, бо не сфотографувала документ або не подала його», — каже Сергій.
Є й кейси, де вдається суттєво змінити ситуацію людини на краще. Наприклад, військовий виявив, що через стару справу має значний борг. Через пропущене судове засідання (у цей час його мобілізували) сума зросла з приблизно 80 тисяч до майже 300. Сергій пояснив, що звернення до виконавчої служби не вирішить проблему, адже вона лише виконує рішення суд: «Кажу: треба йти не до виконавця, а в суд». Рішення не було очевидним для самого військового — вони неодноразово поверталися до цього питання. У результаті він подав апеляцію і домігся перегляду справи, потім дзвонить: суму знизили.
У цьому ж кейсі вдалося вирішити й інші питання: аліменти — через домовленість із колишньою дружиною, оформлення звільнення зі служби після ампутацій. Частину процесів доводилося буквально «проштовхувати»: телефонувати, уточнювати, перевіряти документи, підключати інші служби. Згодом взаємодія вийшла за межі консультацій: вони почали просто спілкуватися, обговорювати побутові речі. Разом обирали техніку, допомагали із замовленням, Сьогодні цей чоловік самостійно облаштовує побут. Сергій ділиться: «Він мені скидає фото й пише: «Дивись, я собаку купив, ремонт роблю». Попри складні поранення, людина не ізолюється, а повертається до активного життя: гуляє, працює по дому, підтримує контакт. Це дуже надихає».
Ще одна історія — про ветерана з двома ампутаціями, який поступово повертається до самостійного життя. На початку це були запити про документи: наприклад, відновлення паспорта після втрати. Сергій особисто організував поїздку до відповідної служби, домовився про оформлення і супроводжував процес. Сергій допомагає ветерану і з побутовими питаннями, навіть у вихідний день Сергій приїжджав, щоб допомогти йому забрати посилку.
Інша категорія звернень — ситуації із самовільним залишенням частини. В одному з випадків чоловік спочатку не хотів відкрито говорити про свою ситуацію — про це розповіла його сестра. Далі історія ускладнилася: вже на другий день після залишення частини він потрапив у ДТП і з переломом руки опинився в лікарні. Сергій одразу пояснив, що затягування лише погіршить ситуацію. «Я не хотів давати йому марну надію. Сказав чесно: треба писати рапорт і діяти в правовому полі», — ділиться Сергій. Разом вони підготували документи, обговорили подальші кроки, однак фінальне рішення залишалося за самою людиною. І не завжди ці рішення ведуть до вирішення проблеми. «Люди — це люди. Вони мають право власного вибору», — каже Сергій.
Робота фахівця із супроводу — це завжди взаємодія з іншими. Більшість запитів неможливо закрити самостійно, адже вони потребують включення різних служб і спеціалістів — від лікарів і соціальних служб до юристів, представників громад і волонтерів. Особливо це відчутно, коли питання стосується іншого регіону: «Якщо питання треба вирішити на місці — без місцевого фахівця ніяк. Він знає, куди йти і як це працює», — говорить Сергій.
Тому супровід — це не тільки робота один на один із людиною, а й постійна взаємодія з іншими фахівцями, пошук рішень разом і залучення тих, хто може допомогти на своєму рівні. І водночас у самих фахівців є простір підтримки — спільнота, де можна обмінятися досвідом, порадитися або просто трохи переключитися після складних історій: «В нас є окрема група, де ми спілкуємося про життя та побут — простіше кажучи, дружимо».
Повернення до цивільного життя — це не один крок, а довгий шлях. І фахівець із супроводу — це людина, яка проходить його поруч із ветераном. Повернення до цивільного життя не відбувається швидко, і потреба в такому супроводі збережеться надовго. Сергій підсумовує: «Ця професія буде потрібна навіть після завершення війни». Йдеться про те, що повернення до цивільного життя — це тривалий процес, який не завершується разом із бойовими діями. Питання документів, лікування, працевлаштування, адаптації, взаємодії з державними сервісами залишаються з людиною на роки — і в цей час важливо, щоб поруч був хтось, хто допоможе розібратися і не залишить сам на сам із цими викликами.
