«Для своїх і всиновлених дітей будую міні-селище»: ветеран АТО реалізовує проект «Нове село»

Я добровольцем пішов на фронт, служив в 1-ому Феодосійському окремому батальйоні морської піхоти, а коли приїхав у відпустку, мене з побратимами запросили виступити перед хлопцями в дитячому будинку, - розповів «ФАКТАМ» ветеран АТО і підприємець Дмитро Довженко з Полтави. Ми зустрілися з ним на Всеукраїнському форумі ветеранів АТО, що пройшов недавно в Києві. - Побачив цих хлопців, поспілкувався з ними, і у мене виникла ідея взяти на виховання хоча б кілька з них, щоб росли в родині. У нас з дружиною четверо дітей. Але я був упевнений: дружина погодиться взяти ще й всиновлених. І не помилився. Дружина у мене чудова, у нас з нею, слава Богу, повне взаєморозуміння.

Аби держава дозволила нам з дружиною взяти дітей з дитячого будинку, ми повинні мати можливість забезпечити їх усім необхідним, - продовжує Дмитро Довженко. - Одне з найважливіших в даному випадку питань - житло. Площа нашої квартири в Полтаві не дозволяє взяти додатково декількох дітей, по «нормативам» і наші там не повинні були поміщатися. Виходом із ситуації була ідея аграрного проекту, який ми назвали «Нове село». План такий: побудувати міні-селище, а при ньому - ферму. Важливий момент: одна з цілей цього проекту - трудова реабілітація учасників війни. Адже не секрет, що після повернення з війни багато з них не можуть знайти роботу. У деяких ветеранів, на жаль, розпадаються сім'ї, після чого у людини виникають ще й проблеми з житлом. Можливість оселитися й отримати роботу на моїй майбутній фермі стане для них хорошим рішенням. Там будуть житло і робота приблизно для десяти сімей ветеранів АТО, і окремо - дитячий будинок сімейного типу.

Особисто для мене проект «Нове село» привабливий ще й тим, що після фронту стала втомлювати міська метушня, - каже Дмитро. - Зараз більше, ніж до війни, ціную тишу, відсутність штовханини. 

Вже є чотири гектари землі, на яких навесні розпочнуться роботи. У мене в Полтаві є своя фірма. Це анітрохи не втомлює, недарма ж кажуть, що найкращий відпочинок - це зміна діяльності.

- Ви думаєте, чотирьох гектарів землі буде досить, щоб прогодувати десять сімей?

- Так, я в цьому впевнений. Моя переконаність основана на досвіді фермерів Західної Європи. Навесні минулого року я їздив за практичними знаннями й досвідом до хліборобів Бельгії, Франції, Данії, Німеччини, Іспанії та Португалії. У Данії побував у заможного фермера, у якого всього півтора гектара землі. Один 45-річний французький фермер (у нього наділ 12 гектарів, і це вважається дуже великим господарством) сказав мені, дізнавшись, що я з України: «Якби у Франції була така ж родюча земля, як у вашій країні, я став би мільйонером років на двадцять раніше ».

Порадувала готовність, з якою фермери відповідали на всі мої розпитування про технології вирощування сільгоспкультур, сорти рослин, засоби їх захисту, добрива, племінну худобу, корма, надої, врожаї, витрати й доходи ... Беру на себе сміливість стверджувати, що на гектарі землі на Полтавщині можна заробляти близько одного мільйона гривень в місяць. Я це доведу. Головне - застосовувати сучасні підходи у веденні бізнесу і технології.

- Скільки дітей ви маєте намір взяти з дитбудинку?

- Поки не можу сказати. Це буде залежати від того, скільки дітей дозволить прийняти майбутнє міні-селище, і від моїх заробітків.

- Якщо не секрет, чи багато коштів вже вклали?

- Близько 70 тисяч доларів. Це з урахуванням власних трудовитрат. Для зведення котеджів застосовую канадську SIP-технологію. Вона дозволяє побудувати будинок під ключ всього лише за три місяці. Стіни робляться як свого роду сендвіч: деревна панель, пінопласт, дерев'яна панель. За 15 хвилин можна змонтувати 3,5 квадратні метри стіни.

- Довелося брати кредит, щоб почати втілювати проект «Нове село»?

- Ні, ні кредитної, ні грантової підтримки у нас немає. Обходжуся коштами, які приносить мій бізнес.

- Яким бізнесом займалися?

- У мене маркетингова фірма. З власниками ще кількох приватних підприємств ми створили об'єднання. Його робота полягає в наданні допомоги іншим підприємцям, в тому числі початківцям. До нас звертаються ветерани АТО зі своїми бізнес-ідеями. Найчастіше ці хлопці не мають ні знань, ні досвіду в підприємництві. Наше об'єднання надає їм комплекс необхідних послуг. Так, моя фірма допомагає розібратися в питаннях маркетингу, бізнес-планування, створення логотипу, розвитку підприємства, просування продуктів на ринок ... Ветеран АТО, мій друг і земляк Анатолій Пархомчук, зі своїми колегами по фірмі створює клієнтам сайти і допомагає в комплексі питань, пов'язаних з комп'ютерними технологіями. Ще одна фірма з нашого об'єднання займається друкованою продукцією для клієнтів.

Важливо, що ми добре знаємо ветеранське середовище, тому нам, як правило, нескладно розібратися, кому з тих, хто звернувся до нас, під силу створити свою справу, а у кого через тиждень, місяць опустяться руки і, вибачте за відвертість, почнеться запій.

Кому конкретно з ветеранів АТО ваше бізнес-об'єднання допомогло створити свою справу?

- Наприклад, Сергію Свириденко, який воював в лавах 54-ої бригади ЗСУ, - вступає в розмову Анатолій Пархомчук. - Коли почалася війна, він жив в Донецьку, пішов на фронт добровольцем. Після звільнення в оперативний резерв вирішив створити ферму, яка була названа «Козацьке подвір'я». Він вирощує на ній худобу і виробляє делікатесні сири та ковбаси високої якості. Ферму Сергій створив на Донеччині в декількох десятках кілометрів від лінії фронту. Він носить розкішні козацькі вуса і оселедець. Сильна, енергійна людина. Ми допомогли йому в створенні бренду. З проектів в галузі сільського господарства зазначу також ферму «Горіховий дворик», на якій ветеран АТО вирощує волоські горіхи, фундук, арахіс ... Частина врожаю він продав партнерам в Європі, решта - українським кондитерським фабрикам.

І ось ще що: незліченну кількість разів доводилося чути про те, що багатьом ветеранам АТО важко адаптуватися до мирного життя, їм необхідна допомога психологів. Але скільки б раз психолог не говорив хлопцеві, мовляв, ти класний, ти надія країни, це не допоможе, якщо у людини немає роботи і йому нема за що прогодувати сім'ю. Краща реабілітація - це втілення своєї ідеї. Якщо ветеран дійсно цим захопився, то психологічні проблеми підуть самі собою, він почне добре заробляти. А щоб не набивав собі купу шишок в бізнесі, ми йому надамо повний комплекс підтримки. І, що важливо, на дуже пільгових умовах.

- Я займаюся маркетингом з 2004 року, - продовжує Дмитро Довженко. - Коли почалася війна, мій бізнес був практично знищений - інвестори злякалися невизначеності. Але ж я заробляв на тому, що допомагав їм виходити на наш ринок.

Ще на фронті знову повернувся до заняття маркетингом: побратими розповідали про задуми відкрити після повернення додому свою справу, і я консультував їх. Зараз мій бізнес відроджується - інвесторів все більше. Бізнес повинен бути доброзичливий практично до будь-якого клієнта. Але це правило ми порушуємо: з росіянами і їх представниками не працюємо принципово - окупантам не місце на нашій землі.

Джерело: Факти