Національне військове меморіальне кладовище може бути побудовано у Биківнянському лісі, що поряд із Броварським проспектом Києва

У Києві буде побудоване Національне військове меморіальне кладовище (НВМК), де будуть поховані полеглі Захисники і Захисниці України – учасники російсько-української війни. Його створення стане фундаментом практичної реалізації державної політики гідного вшанування наших Героїв, які ціною власного життя відстоювали єдність та незалежність Української держави.

Презентація і обговорення проєкту будівництва відбулося  у “Медіацентрі Україна — Укрінформ” за участі міністра у справах ветеранів України Юлії Лапутіної, міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, заступника голови Київської міської військової адміністрації Петра Пантелєєва, заступника голови Українського інституту національної пам'яті Володимира Тиліщака, представників родин полеглих Захисників, журналістів.

Міністерством у справах ветеранів України, як виконавцем проєкту створення меморіального кладовища, спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України (МКІП), КМДА, представниками родин загиблих Воїнів було здійснено огляди та аналіз запропонованих земельних ділянок під будівництво НВМК.

Наразі вже є спільне бачення сторін щодо розташування майбутнього меморіального кладовища поряд з Національним історико-меморіальним заповідником “Биківнянські могили”, що на проспекті Броварському Дніпровського району міста Києва.

“Україна має гідно вшановувати пам’ять загиблих Захисників і Захисниць України з належним церемоніалом, як це відбувається у країнах світу. Ми маємо створити так званий “український Арлінгтон”, – зазначила міністр у справах ветеранів України Юлія Лапутіна. – Мінветеранів відповідає за створення українського Національного військового меморіального кладовища. Відповідно до плану дій Уряду ми створили державну установу, яка опікуватиметься такими питаннями  – від виділення ділянки до всіх інших процесів. Хочеться, щоб цей меморіал став не тільки місцем вшанування, а й реальним місцем, куди будуть приходити люди, аби дізнатися, хто такі наші Герої, вшанувати їхню пам’ять”.

Очільниця Мінветеранів наголосила, що всі складні бюрократичні та законодавчо-правові питання щодо будівництва, які залежали від Уряду та Мінветеранів, вже вирішені. Наразі необхідно разом з предстваниками родин загиблих Захисників і Захисниць, громадськістю, погодити запропоноване місце розташування НВМК, щоб якомога скоріше розпочати його будівництво.

“Для нас наразі є ключовим – затвердження вибору саме місця створення Національного військового меморіального кладовища. На цей рік вже виділені бюджетні кошти для проведення робіт. У разі своєчасного погодження місця ми готові рухатися далі для початку будівництва, коштів на це вистачить”, – наголосила Юлія Лапутіна.

“Ми маємо створити умови для поховання загиблих вже цього року в конкретному місці. Саме тому МКІП запропонувало найшвидший шлях вирішення цього питання. У нас є Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”. Він розташований на виїзді з Києва на Броварському шосе. Це місце пам'яті й поховання жертв сталінських репресій. Ми думаємо, що доречно поруч облаштувати кладовище. Підкреслюю, не у самому заповіднику, а поруч. Там є дві ділянки в лісі, де можна створити місце вшанування наших загиблих військових. Це найбільш швидкий шлях, щоб там вже можна було починати облаштовувати кладовище”, – сказав міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

“Зі свого боку ми будемо робити все можливе, всіляко сприяти, щоб терміни рішення цього питання були якомога коротшими, – наголосив заступник голови Київської міської військової адміністрації Петро Пантелєєв.

Наразі дуже важливо вибрати місце для створення Національного військового меморіального кладовища, адже питання поховання полеглих українських Героїв стоїть дуже гостро, зазначили рідні Захисників.

“Сьогодні рівно рік з дня загибелі мого сина. Я не маю змоги принести йому квіти. Щастя в тому, що нам вдалося з ним попрощатися, кремувати. Зараз скринька з прахом тимчасово зберігається у київському крематорії. Я не маю змоги прийти до сина в річницю його загибелі. У мене питання до всіх представників влади. Я мовчу про вісім років війни. Я скажу про рік повномасштабного вторгнення, коли гине наших військових значно більше, ніж всі вісім років. З літа є питання щодо створення Національного військового кладовища. Чому досі ми не бачимо реакції?”, – сказала Віра Литвиненко, мама загиблого бійця полку “Азов” Владислава Литвиненка, який захищав Україну в Маріуполі.

“Мій чоловік, майстер своєї справи, сапер загинув 20 березня 2022 року обороняючи місто Маріуполь. У нас вже була річниця. Чому в мене вдома є меморіал моєму чоловіку, а квіти покласти нам так і немає до чого? Чому шановне панство вважає, що можна забудовувати Київ великими «свічками», а не робити щось дійсно гідне?”, – наголосила Вікторія Красовська, дружина загиблого азовця Віталія Красовського.

“У 2014 році ми з родиною переїхали з рідного Донецька до Києва. Наш син завжди мріяв бути військовим, щоб у потрібну мить стати на захист своєї Батьківщини. 24 лютого наш син разом з побратимами, не вагаючись, став на захист своєї Батьківщини. 15 квітня, під час виконання бойового завдання, під час прориву з морського порту до металургійного комбінату Азовсталь наш син знаходився у БТРі зі своїми побратимами. БТР потрапив під щільний обстріл і впав у річку Кальміус. 7 жовтня ми попрощались зі своїм найдорожчим, найріднішим, зі своїм єдиним сином. Попрощались, але не поховали”, – розповіла Інна Денисенко, мати бійця полку “Азов” Владислава Денисенка.

Довідково.

Національне військове меморіальне кладовище передбачає цілий комплекс споруд та площ. Це, зокрема, саме військове кладовище, ритуальна будівля та інші необхідні споруди для організації почесних поховань, а також музейний комплекс. Для затвердження Концепції та архітектурного рішення НВМК проведуть архітектурний конкурс. У майбутньому це має стати місцем почесних поховань на державному рівні загиблих захисників та захисниць; місцем збереження й висвітлення наукової інформації про російсько-українську війну та інші події боротьби за незалежність України.

Створення національних військових меморіальних кладовищ – це світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Їх аналоги існують в Канаді, Франції, Польщі, Ізраїлі та інших країнах. Створення кладовищ у лісовій зоні – також є досить поширеною практикою, наприклад: Військове кладовище Скугсширкогарден у Стокгольмі, Лісове кладовище Хальбе в Берліні, Антокольське кладовище у Вільнюсі, Повонзківський цвинтар у Варшаві.

Повне відео заходу можна подивитися нижче.