Знайомство зі збірною України: Мар'яна Ніцевич
Продовжуємо знайомство з українською збірною, яка представлятиме нашу країну на міжнародних змаганнях Marine Corps & Air Force Trials 2026.
Сьогодні — історія Мар’яни Ніцевич, ветеранки з Києва, діючої військовослужбовиці.
Її військовий шлях розпочався 24 лютого 2022 року — з першого дня повномасштабного вторгнення. Спершу Мар’яна служила у 128 батальйоні ТРо. Дніпровського району міста Києва, згодом — в 11 батальйоні спеціального призначення тієї ж 112 бригади. Сьогодні вона продовжує службу та залишається у складі бригади як діюча військовослужбовиця.
Спорт з’явився в її житті вже під час війни — і зовсім не одразу.
«На жаль, зі спортом у мене по життю не дуже складались стосунки. Єдине — в дитинстві я займалася танцями, а далі не виходило», — розповідає Мар’яна. Важливим моментом стала реабілітація: у 2025 році її направили на реабілітаційне плавання, де вона познайомилася з іншими ветеранами й почала долучатися до спортивних активностей. Згодом були перші ветеранські старти, а пізніше — участь у ГАРТі. Саме там Мар’яна вперше спробувала стрільбу з лука — і зрозуміла, що хоче розвиватися в цьому виді спорту.
Сьогодні спорт для неї — це значно більше, ніж фізичне навантаження. «По-перше, це корисно для здоров’я. По-друге — і це дуже важливо — для ментального здоров’я. Перебування серед однодумців, обмін досвідом, підтримка — усе це дуже допомагає», — говорить вона. Найскладнішим на старті було просто наважитися: «Прийти вперше, не злякатися прийти вдруге і не зупинитися, навіть коли щось не виходить».
Велику роль у цьому відіграє ветеранська спільнота. «Це неймовірне ком’юніті, поле підтримки та міцних зв'язків. Якщо ти зникаєш з горизонту — тобі обов’язково подзвонять і скажуть: “Де ти? Приходь на тренування”», — ділиться Мар’яна.
Найскладнішим на початку, зізнається ветеранка, було просто наважитися прийти і спробувати. А потім — не злякатися повернутися вдруге, втретє, вп’яте. Особливо тоді, коли щось не виходить: не вдається проплисти потрібну дистанцію, влучити в ціль чи відпрацювати стійку. «Важливо не здаватися і не опускати руки, якщо відчуваєш, що тобі це подобається. Не все виходить з першого разу — і навіть не з п’ятого», — говорить вона.
Про те, що увійшла до складу національної збірної, Мар’яна дізналася раптово. «Я взагалі не думала про збірну. Просто брала участь у змаганнях. Коли дізналася — це був приємний шок і одразу велика відповідальність. Ми їдемо представляти Україну, і це дуже мотивує», — зізнається вона. Мар’яна впевнена: попри складні умови підготовки до змагань у команди є всі шанси показати гарні результати.
Вона переконана: спорт має бути насамперед підтримкою для себе. Тому ветеранам і ветеранкам, які ще не наважилися на перший крок, радить не шукати медалей, а шукати свій формат відновлення: «Займатися спортом варто не заради медалей, а заради себе — заради фізичного й ментального здоров’я. Адаптивних видів спорту зараз багато. Варто пробувати: не сподобалося одне одне — спробуйте інше».
Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центр ініціатив «Повернись живим» за підтримки UGB Ukrgasbank на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олена Зеленська
