Ветеранська література. Володимир «Хард» Харченко «Рукавичка +»

Володимир «Хард» Харченко

«Рукавичка +»

(Абабагаламага, 2024)

Про книгу:

це сучасне переосмислення класичної української народної казки «Рукавичка». Автор створив текст та малюнки до книги.
автор переносить знайомі дітям сюжети через сучасну українську реальність: агресор, захист слабших, взаємодопомога, єдність, фактично мова йде про алюзію на російсько-українську війну. Це той випадок, коли дитяча книжка для найменших настільки відкрито починає формувати змалечку громадянську й етичну позицію.
особливість книги у тому, що її написав і намалював не просто дитячий автор, а військовослужбовець ЗСУ. Через це книжка сприймається не як абстрактна патріотична історія, а як особисте висловлювання людини з фронтовим досвідом, поєднання теплоти дитячої історії з реальністю сучасної України.
видання адресоване дітям 0–5 років і має формат міцної картонки з товстими сторінками. Але описи продавців і видавництва наголошують, що історія буде цікавою не лише дітям, а й батькам, бо дорослі легко впізнають сучасні воєнні алюзії.
видання створене у форматі книжки-картонки для найменших читачів із міцними сторінками та великими ілюстраціями. Видавець окремо підкреслює, що сторінки витримують навіть «найзубатіших читачів».
назва «Рукавичка+» натякає на «додатковий сенс» і це не стилістична прикраса, а сигнал, що автор додає до класичної історії новий зміст: відповідає на питання, яких не було у традиційній казці: де жили звірі до рукавички, чому дід пішов у ліс, хто є агресором тощо.

Чому потрібно читати:

це спосіб говорити з дітьми про війну без травматизації. Книжка не використовує важких сцен чи прямого насильства, але через знайому казкову форму пояснює дітям теми захисту, агресії та взаємодопомоги. Саме тому вона може бути м’яким інструментом для розмови про сучасну реальність через сучасну й близьку їм візуальну мову.
вона повертає українську народну казку в сучасний культурний контекст. Багато класичних казок сьогодні читаються іноді як музейний текст, відірваний від реального життя дітей. Харченко фактично «оживляє» «Рукавичку», роблячи її емоційно актуальною для покоління, яке росте під час війни.
книжка вчить згуртованості й захисту слабших. У центрі історії не просто співіснування звірів у рукавичці, а ідея підтримки тих, хто потребує допомоги. Це одна з ключових моральних тем, яку автор і видавництво постійно підкреслюють у своїх описах.
Книжка працює і для дітей, і для дорослих. Допомогти батькам щоб пояснити дітям сучасність і війну у якій проживають ці діти. Спробувати пояснити складні дорослі речі через казку. Для дитини це проста казкова історія, а дорослі помічають у ній багато додаткових сенсів і деталей. Саме ця подвійність робить «Рукавичку+» цікавішою за типові дитячі картонки.

Цитати:

Ішов дід Серебрянським лісом, а за ним бігла собачка. Собачка прибилась до діда в Діброві, коли її господарі виїхали з прифронтової зони, покинувши домівки і все своє добро... Ішов дід, ішов та й загубив рукавичку.
От біжить мишка, влізла в ту рукавичку та й каже: - Тут я буду жити! Перед цим мишка жила у вояків у бліндажі. Там було тепло від буржуйки і завжди повно крихт із волонтерського печива. Але в бліндаж влучила ворожа міна, і вояки його покинули...
Вовк мав собі лігво у глухій хащі, але віднедавна й туди почали прилітати як не міни, то снаряди, і залишатись там стало небезпечно.
я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!.. Той ведмідь забрів сюди з чужого лісу, руйнуючи все, до чого торкався. Завдяки своїм розмірам та силі залякував сусідів і зазіхав на їхню землю й майно... Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно? - То забирайтесь геть звідси! Тепер це МОЯ рукавичка!
Тут-таки дід і бабахнув Toгo arpecopa! А звірятам віддав свій старий, великий і дуже теплий спальник.

Про автора:

Володимир «Хард» Харченко – український художник-ілюстратор, викладач, дизайнер та військовий. Найбільше він відомий як один із митців, які формували впізнавану візуальну естетику українського дитячого книговидання 1990-х років.
навчався у Республіканській художній середній школі ім. Т.Г. Шевченка. Закінчив Київський державний художній інститут, графічний факультет, майстерня книжкової графіки професора В.Я. Чебаника.
є членом Національної спілки художників України, лауреатом міжнародних мистецьких конкурсів, а у 2017 році отримав золоту медаль Академії мистецтв України, Заслужений художник України. Також Харченко викладає у НАОМА (Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури) та є доцентом кафедри дизайну.
саме Володимир Харченко створив ілюстрації до першої книги видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» - «Українська абетка», яка стала однією з культових дитячих книжок ранньої незалежності України. Багато читачів виросли саме на його малюнках. Коли книга лише з’явилася на книжковому ринку, вона здобула шалену популярність. На ній виросло ціле покоління українців, серед яких сьогодні є й ті, хто захищає Україну зі зброєю в руках. Минуло вже понад 30 років, а книга й досі залишається популярною та впізнаваною.
автор також був художнім редактором видавництва «Дніпро», працював у дитячих журналах «Барвінок» та «Соняшник». Саме в журналі «Соняшник» він уперше почав працювати з комп’ютерною графікою.
до повномасштабного вторгнення він займався книжковою ілюстрацією, графічним дизайном, створенням логотипів, викладацькою діяльністю та різноманітними мистецькими проєктами. Серед іншого, Харченко є автором численних логотипів, зокрема символіки окремих військових і медичних підрозділів.
війна для автора почалася не у 2022 році. Він уже проходив службу під час мобілізації 2015–2016 років. За його словами, тоді дев’ять місяців провів на передовій та виходив на «нулі» ще в ті часи, коли лінія фронту була значно менш стабільною. Після повернення продовжив викладацьку діяльність.
після 24 лютого 2022 року Харченко знову пішов до війська. В одному з інтерв’ю він згадував, що мав зібрані речі й зброю ще до початку повномасштабного вторгнення. Коли у Києві пролунали перші вибухи, він разом із дружиною вирушив до академії, де студенти вже готувалися до оборони столиці. Там він організовував молодь і передавав їм свій бойовий досвід.
певний час після початку повномасштабної війни Харченко працював водієм-санітаром у Першому добровольчому мобільному шпиталі імені Миколи Пирогова. Згодом він повернувся безпосередньо до бойової служби.
навіть перебуваючи на війні, Харченко продовжував дистанційно викладати студентам. В одному з інтерв’ю він згадував, що попередив своїх студентів: сесію все одно доведеться складати, а він перевірятиме роботи при першій можливості.
фактично «Рукавичка+», а також книга «Курочка Ряба+» стали символічним поверненням автора до дитячої літератури після багаторічної перерви та служби у війську.
«…я бачу, що не путін нищить людей, знущається, вбиває, катує, а росіяни, які для мене перестали існувати як люди. Це якась зараза, пошесть на нашу землю. Історія вимагає від нас зупинити цю орду, по-максимуму знищити, повиривати їм ікла. Це — наше завдання, як я його бачу», — так говорить автор в одному зі своїх інтерв’ю.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну.