Ветеранська література. Віктор Біляк «Амбівалентність»

Віктор Біляк

«Амбівалентність»

(punkt publishing, 2024)

Про книгу:

збірка поезій, складається з 12 віршів, які автор написав за 620 днів перебуванні на нулі.
у віршах, які здаються уривчастими відчувається великий спектр емоцій, які іноді наче заперечують одна одну: напруження і втома, надія з гіркуватим присмаком невизначеності, вразливість і стійкість…Тут мінімум епітетів, максимум смислового навантаження, без патетики.
назва книги -Амбівалентність- дуже вірно визначає тематику книги. Амбівалентність - це стан роздвоєності та співіснування одночасно двох протилежних почуттів, думок, бажань або ставлень до людини чи ситуації (наприклад, любов і ненависть, радість і сум одночасно). Це може проявлятися як двоїстість у сприйнятті чогось як позитивного й негативного одночасно. І саме така назва характеризує поезію автора: десь відчувається наявність двох протилежних, але рівнозначних за силою, переживань, десь внутрішній конфлікт, незручність, стрес через неможливість обирати, одночасно, позитивні й негативні почуття, вагання між суперечливими рішеннями. Двоїстість існуючого, коли амбівалентність - це зрештою загалом про суспільство, в якому існують два виміри: де для когось існує війна, а хтось від неї відмежовується, хтось намагається вижити і захистити нас, а хтось відчайдушно намагається залишитись в часі доповномасштабного вторгнення.

зрештою це про амбівалентні почуття до війни: любов до побратимів - ненависть до насилля, гордість за службу - водночас страх і виснаження.
окрім поезій, у книзі містяться особисті фото автора та коментарі як до світлин, так і до поезій для більшого розуміння поетичних текстів.
видавництво увесь прибуток від продажу збірки направляє на дрони для підрозділу автора.

Чому потрібно читати:

в цій поезії чиста емоція, коли вже просто не залишається слів, проте емоції від пережитого тебе переповнюють і виплескується в ритмічні рядки.
прочитати ці емоційні рядки, які б ніколи могли й не народитися, якби автор не перебував на війні та спробувати побачити за римованими рядками значно більше ніж хотів сказати автор, спробувати знаходити приховані важливі сенси, які залишаються поза текстом.
внутрішня необхідність, як спосіб виживання й фіксації пережитого. Вона народжується не з наміру писати, а з потреби сказати тоді, коли говорити вже важко. Це ще раз підкреслює, наскільки граничні обставини війни змінюють людину, відкриваючи в ній нові, часом несподівані способи осмислення пережитого
це наче вчитись здогадуватись про що мовчить Захисник, якій стоїть поруч з вами. Можна не розуміти всього, що каже автор, але усвідомити, що біля вас людина, яка переживає біль і бути просто поряд, щоб можливо також мовчазно підтримати.

Цитати:

А поки солдати, кому повезло,

Генератори кормлять, проживають кіно.

Палять буржуйку, а думки всі про дім,

Темнота доконає їх біоритм.

Людино розумна, мисливцю-збирач,

Давай по воюєм, тільки в останній вже раз.

За свободу та істину, за співчуття,

За знищення Путіна, за майбуття.

Успіх-невдача, солдата гойдає,

Зберись, хай звитяга заграє!

Шлях смерті, праведний шлях,

Випадок розставить все по місцях.

Вже уявляю ПТСР у кота,

Терапія котяча, валерʼянка - біда.

Ти, головне, помяукай про все,

В собі не тримай, з часом пройде.

Нема нам заміни, тримайся, борись,

Де-факто триває 500 день «нульовий».

Душі заблудші розбрелись по селу,

Де були донеччани, тепер ЗСУ.

Місцевих залишилось мало,

Бачив групу дітей, життя в них тривало.

Не всім повезло стати пораненим,

Термін придатності в нас без гарантії.

І кожен із нас - метелика помах,

Не очевидно, що це аксіома:

Починаючи з себе, постанеш зразком,

Будеш цеглиною, провідником.

Про автора:

Віктор Біляк - український військовослужбовець, який служив у складі 110‑ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України.
автор перебував на передовій («на нулі») протягом 620 днів - саме в цей час народилися всі 12 віршів зі збірки «Амбівалентність».
під час служби Віктор був поранений і зумів вибратися з Авдіївки - одного з найгарячіших плацдармів бойових дій.
як зазначив сам автор у на початку «віршів я до того не писав. Виявилось, що ховались десь в середині». І таке зізнання робить книгу ще більш ціннісною, дозволяє глибше усвідомити, наскільки війна здатна оголювати людину зсередини, вивільняючи те, що довгий час мовчало, не мало слів або не наважувалося бути почутим.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну 2014-2025 років.