Ветеранська література: Михайло Цимбалюк «Калібри любови»

Михайло Цимбалюк

Калібри любови

(Нілан-ЛТД, 2023)

Про книгу:

• у цій поетичній збірці зібрані вірші, написані на війні, та поезії з попередніх збірок. Разом вони складаються в розмову про те, що допомагає людині вистояти й заради чого вона хоче повернутися додому.
• назву книжці дав вірш «Калібри любови». У ньому любов спонукає боронити своє, триматися й думати про життя після Перемоги. Серед болю, жалю та гніву звучить бажання, у якому так легко впізнати власне: «чужинцями не бути на своїй землі».
• поезія - це чисті емоції, і тому у цих віршах відчуваються лють до ворога, біль за загиблими, тривога за близьких і вдячність тим, хто поруч. За словами про побратимство - готовність поділитися останнім захистом, за рядками про втрату - туга за людиною, яку вже не обіймеш.
• тут багато ніжності: до коханої, до дітей, до батьків. Є радість народження й гіркота розлуки, подружня вірність, спогади про дім. Серед війни залишаються бажання кохати, ростити онуків, писати пісні й радувати маму. Наприкінці збірки вони сходяться до простого й болісного: «Тільки б жити».
• любов до рідної землі проходить через усю книжку:  від подільських краєвидів і спорожнілої сільської хати до пам’яті про Майдан та боротьбу попередніх поколінь. Особисте тут тісно переплетене зі спільним: родинна пам’ять, мова, відчуття свого дому й відповідальність за його майбутнє.

Чому потрібно читати:

• щоб побачити війну через почуття людини, яка перебуває всередині неї: тривога за своїх, довіра до побратима, туга за домом, пам’ять про тих, кого вже немає, і дуже просте бажання - вижити й повернутися. 
• щоб зрозуміти, скільки різних сенсів може мати любов під час війни. Це любов до коханої людини, дітей і батьків, до побратимів, рідної землі й самого життя. Вона не протиставлена війні - навпаки, стає причиною триматися, захищати, не відступати від свого і мріяти про майбутнє. 
• щоб після цих віршів інакше відчути цінність звичайного життя. Дім, мамин сад, обійми близької людини, родинне свято, можливість бачити, як ростуть діти й онуки - усе те, що в мирному житті здається буденним, тут набуває іншої ваги. І, мабуть, одна з найсильніших думок цієї книжки дуже проста: серед війни, болю і втрат найбільшим бажанням залишається жити.

Цитати:

• Вогні на тлі снігів, на фоні буйнолисту,
  і ми на тлі вогнів, і ми самі – вогні.
  Воєнний календар: хоч як не перелистуй – одчаєна печаль,то біль, то жаль,то гнів.
  Відкладене життя на після Перемоги…
  Лише би спалахом не перейти у дим
  і не полишити обов’язку самого.
• Від нас уже зморилася війна,
  крадеться перемовними торгами…
• Не доведи упасти од війни!
  Нехай там що виспівують кумири,
  не дай нам Бог вини перед дітьми:
  томитись од нав’язаного миру.
• Хай тиснуть, наче мури на мурах
  про непідлеглість предків заповіти,
  не кинемо початий ними шлях!
  Аби змогли нащадки зрозуміти.
• У моєї війни
  найдошкульніша — зрада.
  У моєї війни
  найразючіша — помста….                                                                     
  У моєї війни
  найневтішніші вдови,
  у моєї війни
  найстійкіші герої.
  У мої війни
  найнезгойніші рани,
  у моєї війни
  найнестерпніші втрати —
  ця війна вибухає під серцем у мами
  замінованим серцем
  то сина,
  то брата….                                                          
  Від моєї війни
  найпекельніші болі.
  По війні по моїй
  найшляхетніша пам’ять…
• Побачив кулю, що мене вбила.
  То мій курсором закривавсь файл…
  — Нічого особистого. Війна…
• У мене теж квиток в один кінець…
  Лише б талан до станції прибути
  в обоймі загартованих сердець, —
  в строю бригади або розвідгрупи.
• В час нелегкий борні й оборон
  хоч хреста пронеси — не подіє.
  Й викликаю на себе вогонь —
  не на смерть, на рятунок надію.
• Бо стаєм без любові дрібними, на плаву не тримаємось в повінях…
• За тебе є вродливіші жінки. Коханіших немає!
• Тому твою приємлю сивину,
  не заплету в ній сорому і болю.
  А що утік від тебе — на війну,
  і задля тебе виживу на міннім полі.

Про автора:

• Михайло Цимбалюк (позивний «Хорей») - письменник і журналіст, понад три десятиліття працював у редакціях регіональних видань Хмельниччини. Його творчий доробок налічує понад десять книг - як поетичних, так і прозових.
• у 2019 році він підписав контракт служби в резерві Територіальної оборони, пройшов вишкіл у медичному батальйоні «Госпітальєри». З перших днів повномасштабної агресії вступив до лав Збройних Сил України та був призначений старшим санітарним інструктором медичного пункту артилерійського дивізіону 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади. У березні 2022 року разом із бригадою вирушив на Ізюмський напрямок, пройшов Балаклію, а згодом - визволення Харківщини.
• має дві фахові освіти: закінчив Хмельницьке медичне училище та Інститут журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Працював у регіональних медіа, займався громадською діяльністю, краєзнавством і туризмом. Автор понад двох сотень літературних публікацій у друкованих та електронних виданнях.
• протягом 2003–2018 років був медіакоординатором регіональної екологічно-туристичної експедиції «Дністер». Разом із командою здійснив понад десять походів на веслувально-вітрильному судні «Ял-6» від Галича до Дністровської ГЕС, результатом чого стали відео- та телефільми, радіопередачі, репортажі та численні статті та цікава книга «Весла — на воду» (2019, у співавторстві з Олександром Босенком)
• член Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького в галузі мас-медіа і свободи слова, переможець конкурсів «Українська мова - мова єднання» та «Скарби землі Болохівської». Нагороджений орденом «За мужність та професіоналізм» та відзнаками уряду України.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну, дослідниця книг про російсько-українську війну.