Пам'ятаємо наших колег, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

Володимир “Херсон’’ Примаченко

Денис “Шкіпер’’ Котенко

Олександр Берлявський

Володимир Левчук

Сергій Кузнєв

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Це день вдячності воїнам, які віддали своє життя за свободу України.

Дата ж обрана не випадково: саме наприкінці серпня 2014 року українські військові потрапили в оточення під Іловайськом, і сотні з них полягли серед соняшникових полів Донеччини. Відтоді сонях став символом цієї пам’яті.

Для Мінветеранів цей день пам'ятний ще й тому, що серед загиблих є колеги, які будучи ветеранами повернулись на захист України з початком повномасштабного вторгнення і віддали життя за Україну. Їхні імена — це частина історії Міністерства, і водночас частина великої історії України.

Володимир “Херсон’’ Примаченко - учасник Революції Гідності, який з перших днів російсько-української війни став на захист України, оскільки мав досвід війни в Афганістані і розумів, що може бути корисним в захисті України. Служив у батальйоні “Айдар’’, брав участь в АТО, а під час оточення Луганського аеропорту вивозив поранених побратимів. Повернувся до цивільного життя та продовжував допомагати побратимам та посестрам працюючи у територіальному органі Мінветеранів у Києві. Ніколи не відмовляв у допомозі та був з тими, кому дійсно потрібний. У лютому 2022 року знову повернувся до лав Сил оборони України, очоливши 7-му роту 242-го батальйону 241-ї бригади ТрО ЗСУ.

У віці 57 років 5 червня 2022 року Володимир загинув у бою разом із трьома своїми побратимами. Йому було присвоєне звання Герой України. У його постаті втілилася тяглість боротьби — від Майдану до фронту. Він прожив життя людини, яка ніколи не зраджувала собі й Україні.

Денис “Шкіпер’’ Котенко – ветеран, який попри юний вік захищав Україну на Донбасі, брав участь в операції зі звільнення Широкиного. Восени 2021 року він долучився до роботи Міністерства у справах ветеранів. Водночас, коли почалось повномасштабне вторгнення, не зміг стояти осторонь та став на захист країни.

24 березня 2022 року, у 25-річному віці, Денис віддав своє життя в бою за свободу України під час контрнаступу й визволення села Лук’янівка на Київщині. Його подвиг назавжди залишиться прикладом мужності та відданості Батьківщині. 25 років — це вік, коли життя лише починається. Але Денис довів, що справжня зрілість вимірюється не роками, а здатністю пожертвувати собою заради інших.

Олександр Берлявський – ветеран, головний спеціаліст Відділу Міністерства у справах ветеранів у Вінницькій області. Випускник Київського інституту Військово-Повітряних сил та Національної академії оборони України. Професійний військовий, офіцер оперативно-тактичного рівня, полковник, учасник бойових дій.

З початку повномасштабного вторгнення росії Олександр без вагань повернувся до служби. 7 серпня 2022 року загинув. Йому було 46 років - вік, на якому обірвалося життя, але залишилася вічна пам’ять про його мужність і відданість Україні. Його військовий шлях — це доказ, що вірність присязі не закінчується навіть після переходу до цивільного життя.

Володимир Левчук - колишній заступник Міністра у справах ветеранів, який очолював напрям цифрового розвитку. В 2014—2017 роках брав участь у боях на сході України, зокрема у боях за Луганський аеропорт. З початку повномасштабного вторгнення рф він повернувся на фронт, аби знову стати до захисту Батьківщини.

Якось, напередодні 29 серпня, він сказав: “Для мене пам’ятати - це не збиратись у визначені дати, не покладати квіти й виголошувати промови. Це щодня намагатися робити те, чого вже ніколи не зможуть здійснити мої друзі, підлеглі та знайомі, які загинули. І насамперед це стосується їхніх родин.”

3 листопада 2022 року, у 41 рік, Володимир віддав своє життя за свободу України. Він говорив про пам'ять як про щоденну дію. І власним життям довів: справжня пам'ять — у вчинках.

Сергій Кузнєв - учасник бойових дій, який пройшов пекло Дебальцевого, а з перших днів повномасштабного вторгнення знову став на захист України від російських загарбників. Після повернення з АТО він активно займався волонтерською діяльністю, започаткував проєкти з реінтеграції ветеранів та їхніх родин, а також творчий задум - зйомки з дрона над Закарпаттям, аби ділитися красою України з висоти. Пізніше Сергій приєднався до команди Міністерства у справах ветеранів. Своєю головною місією він вважав допомогу побратимам і підтримку родин загиблих Воїнів.

3 листопада 2023 року Сергій Кузнєв загинув на Запоріжжі. Йому назавжди 48 років. Пам'ять про його відданість, силу духу та любов до України житиме в серцях тих, кого він підтримував і надихав. Його життя поєднало дві місії — боронити Україну і показувати її красу. Обидві залишилися у спадок наступним поколінням.

Вічна пам’ять і безмежна вдячність кожному Герою.

Їхнє життя, їхня боротьба і їхня жертовність - це те, завдяки чому ми сьогодні маємо право на свободу. Їх справа продовжує жити у кожному, у наших діях, у нашій пам’яті та у майбутньому нашої держави. Їхня жертва — це моральний камертон для всієї нації, щоб ми завжди тримали висоту, гідну їхнього подвигу.

Схилімо голови й згадаємо сьогодні кожного, хто віддав своє життя за Україну. Бо кажуть: перемогу здобуває лише той народ, який пам’ятає своїх Захисників і Захисниць. Бо пам’ять — це наша зброя проти забуття і байдужості.

Шануємо полеглих!

Дякуємо живим - вони щодня тримають небо над нами!

Слава Україні!