Пройшовши війну, він знайшов своє покликання - історія ветерана Віктора Баранника
Віктор Баранник, учасник бойових дій, співзасновник туристичної школи-агенції Freetour, – про започаткування власної справи і розвиток туристичного проекту.
Він проміняв море на гори, а вони, без сумніву, стали його життям. Маючи можливість стати будівельником кораблів, матросом чи таксистом, він обрав мрію і не шкодує. Віктор Баранник (на фото), учасник бойових дій на сході України, співзасновник туристичної школи-агенції Freetour, вважає свою сьогоднішню професію чимось більшим ніж просто роботою.
Після війни Віктор Баранник захотів кардинально змінити свій рід занять. Він шукав себе у різноманітних сферах, а знайшов у бізнесі, який і став роботою його мрії та найкращим способом реабілітації після війни. Саме бажання не стояти на місці привело його до Freetour – власної справи, яка хоч дається нелегкою та наполегливою працею, але приносить задоволення і кошти. Поєднуючи приємне з корисним, ветеран АТО разом з інструкторами навчає людей, зокрема і початківців, як правильно і безпечно активно відпочити в горах: в поході й на лижах.
Сьогодні чоловік розвиває свій бізнес та займається волонтерством. Віктор Баранник відвідує різні курси, читає багато тематичного матеріалу, спілкується з експертами у різних сферах, щоб не зупинятись на досягнутому, а розвивати свою справу. Ветеран тісно підтримує зв’язки з львівськими побратимами. До слова він бере участь у проекті Veterans Go, метою якого є показати красу гірських вершин учасникам бойових дій з інвалідністю.
– Пане Вікторе, зараз ви розвиваєте цікавий бізнес-проект – туристичну школу-агенцію Freetour. Як зрозуміли, чим хочете займатись?
– Коли я повернувся з війни на сході України, мені не хотілось повертатися до тих робіт, на яких працював раніше. До АТО я закінчив курси матросів і вже планував йти в море, в рейс. Також колись я будував кораблі в Ґданську, потім планував стати моряком, потім війна. Після війни в мене змінився світогляд і відбувся переломний момент. Якось зрозумів, що не хочу вже в море.
Тоді розпочав відвідувати різні курси і шукати себе. Спробував почати кар’єру в ІТ-сфері, але дуже швидко зрозумів, що це не моє. Бізнес припав до душі, тому інколи відвідував лекції на цю тему. Так склалося, що знайшов себе в горах і зараз заробляю тим, що люблю. Також зараз є волонтером-рятувальником і беру участь в проекті Veterans Go, де допомагаю разом з іншими хлопцями-ветеранами піднятися в гори і підкорювати вершини побратимам, які не мають фізичної змоги зробити це самостійно.
– Скажіть, будь ласка, як був заснований та розвивався цей туристичний проект?
– Колись, п’ять років тому, одна компанія друзів, які любили ходити в гори, заснували Freetour. Один зі засновників – Андрій Рождественський, викладач Львівської бізнес-школи УКУ. Ці хлопці взимку проводили тренування, а влітку ходили в гори: підкорювали Казбек, Монблан тощо.
З Андрієм познайомились на бізнес-курсах для учасників бойових дій, які я відвідав як учасник АТО. Андрій на цих курсах під час лекції розповідав про мотивацію, про те, що треба займатись тим, що подобається. На перерві ми почали розмову. Я скаржився, що в мене все навпаки: то на будівництві працюю, то кораблі будую, то таксистом підпрацьовую, аби заробити грошей на те, щоб піти в гори. Андрій Рождественський запропонував долучитися проекту Freetour. Я погодився, тоді й почалась моя праця в горах та перша зимова школа.
Спочатку такого типу тренування були як хобі, а на них приходило до 15 людей. Колись заняття були безкоштовними, звідси й назва – Freetour. Згодом до нас почали приходити нові люди, кількість яких досягала до 40 осіб. Кількість вплинула на складність роботи інструктора, тому я запропонував розпочати бізнес. Зараз наш проект на етапі розвитку. Минулого року вдалося провести навчання лише для однієї групи, а в цьому році вже набрали чотири групи охочих – близько 45 осіб.
– Чи не важко було починати розвиток Freetour і залучати до нього потрібних людей, спеціалістів?
– Починати справу однозначно важко. Можу сказати, що ми ще досі починаємо, хоча розвиток таки помітний. Freetour зараз на певному етапі розвитку, не все ще так ідеально, як хотілося б. У нас вже є сформована команда інструкторів. Якість навчань, тренувань і турів у Freetour забезпечує серйозна команда. Серед наших інструкторів є Сергій Бублик, майстер спорту з альпінізму міжнародного класу, Микола Шимко, майстер спорту з альпінізму та Борис Лащенов, кандидат у майстри спорту. Усі ці люди дійсно досвідчені альпіністи.
Також до команди проекту долучаються люди, які допомагають популяризувати Freetour. Постійно розвиваюсь сам, щоб розвинути проект: ходжу на курси, спілкуюсь з друзями, які дають багато цінних порад. Отже, починати складно, але головне драйв. Ця справа мені подобається.
– Що почерпне з навчальних турів людина, яка навчатиметься чи тренуватиметься у вас?
– Учасники нашого проекту – це різні люди, які хочуть ходити в гори: студенти, бізнесмени, працівники ІТ-сфери. Хто хоче яскравих емоцій від мандрів, звертається до нас. Перед тим, як організувати якийсь захід, ми створюємо сторінку публічної події у Facebook, де всі охочі можуть ознайомитись зі змістом конкретного навчання чи туру і зареєструватись на нього. Згодом зв’язуємось телефоном зі зареєстрованими людьми, даємо рекомендації щодо спорядження, зокрема консультую з приводу оренди чи купівлі потрібного екіпірування, його необхідності, якості та ціни.
Навчання у школі Freetour складається з трьох модулів. Під час першого, в січні, проходимо сніжно-льодові навчання – техніку пересування снігом і льодом у горах. Другий модуль відбувається у березні й присвячений він організації ночівлі в зимових умовах. Третій модуль триває в квітні чи травні, під час якого навчаємо техніки пересування скелями. У нас люди навчаються і тренуються впродовж зими, а влітку вони вже готові до сходжень на вершини Альп, Кавказу чи Паміру.
Також навчаємо на практиці вибрати місце для табору взимку, як його облаштувати, як приготувати їжу і побудувати загорожу та іглу (куполоподібну хижу зі снігу – “Львівська Пошта”). Усі навчання – це не просто теорія, а одразу й практика. Навесні програма Freetour буде спрямована на скелелазіння. Тоді розпочнеться сезон, це буде актуальним. Зараз, як бачите, розвиваємо наш проект у напрямі альпінізму.
– Прошу розказати, як можна взяти участь у навчаннях і що потрібно про них знати?
– Необхідно знайти нас у Facebook, де з’являється інформація про майбутні заходи. Кожен організований нами виїзд має публічну Facebook-сторінку, на якій можна зареєструватись, заповнивши заявку. Вартість одної поїздки в гори з Freetour – близько 4 тисяч гривень. У вартість мандрівки входять страховка, харчування у ресторані, проживання в готелі, весь комфорт. Спорядження не входить у вартість навчань, проте ми допомагаємо з організацією прокату екіпірування для наших учасників.
Також для тренування не завжди необхідний похід в гори. Головне бажання. Багато наших учасників взагалі ніколи не ходили в гори. Для початківців тренування в межах міста може стати непоганим стартом. У неділю ми тренувалися на Лисій горі (горі Лева) у Львові. Коли у нас немає багато часу, щоб поїхати далеко, але є сильне бажання, то можливість тренуватися і навчатися можна знайти в місті.
– Чому, на вашу думку, для чого потрібна серйозна підготовка перед походом у гори?
– Альпінізм поділяється зараз на дві гілки: комерційний і спортивний. У спортивному задіяні саме спортсмени, які постійно тренуються та навчаються, а у комерційному – кожен охочий, хто може знайти в Інтернеті тур для сходження на Казбек, Монблан чи іншу популярну вершину і підкорити її. Наша справа – це підготувати до походу тих, хто відноситься до категорії комерційного альпінізму. Тобто хочемо, щоб учасники Freetour були підготовані до гірського сходження ще в Україні, щоб вони, підкорюючи вершини, почувались безпечно і впевнено.
Справді важливо бути готовим до гір, адже більшість компаній проводять навчання вже на місці – в горах під час походу. Багато хто думає: “Та я сильний, зможу. Гроші є. Поїхали!”. Проте з таким підходом у горах часто виникають проблеми та неприємності. У Freetour, коли навчаємо людей, то завжди оцінюємо їхню готовність до складних гірських сходжень.
Деколи радимо почекати рік із підкоренням деяких вершин та ще потренуватись, а зараз спробувати піднятись на іншу, легшу гору. Даємо рекомендації щодо тренувань. Бувають учасники, які хочуть піднятися одразу на висоту 7000 метрів, проте у таких випадках відмовляю їх. Рекомендую почати з Казбеку (5033 метрів) чи Монблану (4810 метрів). Такі поради даємо не для того, аби заробити на людях, а щоб наші клієнти отримували задоволення від альпінізму та підкорили свої омріяні вершини.
– Чи маєте плани на подальший розвиток проекту, зокрема на теплі пори року?
– У планах на літо в Freetour сходження на Казбек (5033 метрів) і Монблан (4810 метрів), в липні наші інструктори організовують сходження на Пік Абу Алі ібн Сіни (більш відома як Пік Леніна) (7134 метрів). Також у нас є традиція кожного року у День Незалежності України робити сходження на вершини однієї з європейських країн. У 2017-ому – це був Казбек у Грузії, у 2018-ому – Монблан між Італією та Францією, найвищу вершину Західної Європи. У 2019 році на День Незалежності, 24 серпня, плануємо сходження на найвищу вершину Австрії – Гросглокнер (3798 метрів).
– Чим для вас став проект Freetour?
– Думаю, що це вже більше ніж робота чи бізнес. Робота має часові обмеження, наприклад, з 09.00 до 18.00, а у мене цих рамок немає. Я живу горами і Freetour. Іноді не можу заснути, створюючи події та навчання з альпінізму. Буває, що прокидаюсь вночі і починаю записувати нові ідеї розвитку проекту.
Джерело: Львівська Пошта
