Знайомство зі збірною України: Олександр Зірка
Продовжуємо знайомство з українською збірною, яка представлятиме нашу країну на міжнародних змаганнях Marine Corps & Air Force Trials 2026.
Сьогодні розповідаємо про ветерана Олександра Зірку. Він ветеран і сьогодні живе в Івано-Франківську, хоча народився й більшу частину життя провів у Дніпрі. Саме там почалася його військова історія — задовго до повномасштабної війни.
Уперше до війська Олександр пішов ще у 1992 році. А з початком війни у 2014-му добровільно долучився до батальйону «Дніпро-1». Протягом шести років служив у зоні АТО ООС, пройшов Піски, Маріуполь, Бахмут, Мар’янку.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, він без вагань знову повернувся до війська. Служив у 53-й окремій бригаді, спершу зв’язківцем, згодом — у стрілецькому батальйоні. Взимку 2024 року на Авдіївському напрямку отримав важке поранення внаслідок скиду з дрона. Після кількох етапів лікування остаточно відновлювався вже в Івано-Франківську. Саме там у його житті знову з’явився спорт — спочатку як спосіб відволіктися, а згодом як мета і точка росту.
Під час реабілітації до лікарні приїжджала олімпійська призерка Катерина Дубровіна (Сердюк) та Наталка Найда – засновниця і волонтерка ветеранського простору «Ветераницивільні Петрос» з майстер-класами зі стрільби з лука. Олександр спробував — і швидко захопився цим видом спорту. З одного тренування на тиждень він перейшов до трьох, почав їздити на стадіон, а згодом почав приймати участь у змаганнях.
У 2025 році Олександр став чемпіоном України зі стрільби з лука серед людей з ураженням опорно-рухового апарату. Для нього це був важливий рубіж — доказ того, що робота дає результат.
«Мені важливо займати призові місця. Це мій стимул. Якщо я виступив гірше — значить, десь недопрацював, недостатньо тренувався. Спорт дуже чесний: або працюєш — або результату не буде».
Згодом Олександр долучився до школи інструкторів зі стрільби з лука й сам почав працювати з ветеранами — допомагати тим, хто лише робить перші кроки в адаптивному спорті. Паралельно його запросили на роботу до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області — у напрямку ветеранської політики.
Сьогодні він не лише тренується сам, а й їздить по лікарнях, разом з командою «Ветераницивільні Петрос»запускає осередки адаптивного спорту, працює з громадами та допомагає ветеранам знайти свій вид спорту.
На міжнародних змаганнях Олександр планує виступати одразу в кількох дисциплінах: стрільбі з лука, кульовій стрільбі, волейболі сидячи та баскетболі на кріслах колісних. Також він пробує себе у новому для себе спорті — парахокеї.
«Я з дитинства був у спорті: баскетбол, футбол, волейбол. Зараз додаю нові види. Не обов’язково одразу знати, що твоє. Треба пробувати».
Бути частиною національної збірної України для нього — це про відповідальність бути прикладом для інших ветеранів і ветеранок.
«Я хочу показати, що після поранення життя не зупиняється. Якщо просто лежати — нічого не зміниться. А коли починаєш рухатися, поступово змінюється і тіло, і покращується внутрішній стан. Якщо я зміг зробити цей крок, значить, і хтось інший зможе».
Тим ветеранам і ветеранкам, які лише придивляються до спорту, Олександр радить не відкладати і починати з будь-якого спорту, який доступний у вашій громаді.
«Просто спробуйте. Прийдіть на будь-який адаптивний спорт. Не зайде — нічого страшного, спробуєте інше. Але в якомусь виді ви точно знайдете себе. Адаптивний спорт — це одна з найкращих форм реабілітації. І фізичної, і психологічної. Я це знаю з власного досвіду».
Для Олександра спорт сьогодні — це ритм життя. Він тренується сам, працює інструктором, збирає навколо себе ветеранів і допомагає їм знайти свій формат відновлення. Саме спорт дав йому нове коло людей, нову справу і впевненість у тому, що він може робити більше — не лише для себе, а й для інших.
Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центр ініціатив «Повернись живим» за підтримки UGB Ukrgasbank на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олена Зеленська.
