Знайомство зі збірною України: Артем Передереєв
Продовжуємо знайомство з українською збірною, яка представлятиме нашу країну на міжнародних змаганнях Marine Corps & Air Force Trials 2026.
Сьогодні — історія ветерана Артема Передереєва, родом із Донецької області (Покровський район), який нині проживає в Івано-Франківській області. Для нього спорт став шляхом до відновлення, внутрішньої рівноваги та незалежності після важкого поранення.
Артем пішов на службу навесні 2024 року та служив у третій штурмовій бригаді. Під час першого бойового виходу він отримав поранення, після якого служба завершилася, а попереду був складний період лікування та реабілітації.
До поранення спорт не займав значного місця в його житті — бракувало часу через роботу. Втім, він завжди любив рух і випробування себе: «Завжди подобалося перемагати себе. Коли важко, коли хочеться зупинитися — дотиснути до останнього, щоб подолати себе».
Після поранення спорт набув зовсім іншого значення. Реабілітація була зосереджена на розвитку фізичної сили, щоб повернути собі максимальну самостійність. Починав із занять при лікарні, згодом — перші змагання з кросфіту. На той момент минуло лише п’ять місяців після поранення, а реабілітація тривала два місяці. Попри це, Артем наважився спробувати — і посів третє місце. Саме з цього моменту спорт поступово став частиною його життя. З’явилися нові цілі, тренування, прагнення покращувати результати.
Сьогодні Артем активно займається пауерліфтингом, стрільбою з лука, тренується з командою, а також пробує себе в хокеї. Значну частину часу він проводить у русі — щодня може долати до 20 кілометрів на кріслі колісному: «Я постійно в русі. Навіть якщо є можливість поїхати машиною, мені краще проїхати на кріслі». Велику підтримку він отримує від родини — дружини та доньки, які часто їздять із ним на змагання.
Найскладнішим, за словами Артема, було адаптувати навантаження до нової реальності та фізіологічних обмежень. Але саме спорт допоміг знайти баланс і віру у власні сили.
Для нього участь у національній збірній — це насамперед честь і відповідальність: «Для мене честь — представляти Україну. Важливо показати, що навіть люди з ампутаціями можуть більше». Він наголошує: відсутність ніг не означає слабкість. «Я хочу показати таким хлопцям, як я, що можна. Життя на цьому не закінчується», — говорить Артем. Бути частиною збірної для нього — це можливість говорити мовою власного прикладу й надихати інших рухатися далі.
Тим ветеранам та ветеранкам, які вагаються і не наважуються зробити перший крок у спорті, він радить не шукати легких шляхів:«Якщо важко — значить ти йдеш вгору. Легко йти тільки вниз. Якщо хочеш досягти чогось — треба перебороти себе».
Формування, підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центр ініціатив «Повернись живим» за підтримки UGB Ukrgasbank на виконання Стратегії ветеранської політики та реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи Першої леді Олени Зеленської.
