«Вишивка від серця до серця»: як дружина полеглого Захисника Ірина Решетняк розвиває власне виробництво та підтримує родини воїнів
Війна двічі змушувала Ірину Решетняк починати життя з нуля. У 2014 році після окупації Луганська вона разом із родиною виїхала спочатку до Дніпра, а згодом до Харкова. У 2017-му втратила чоловіка Геннадія, який загинув, захищаючи Україну. А у 2022 році знову була змушена залишити дім і цього разу виїхати з Харкова до Вінниці.
Чоловік Ірини, Геннадій Решетняк, був досвідченим технологом хлібопекарної галузі й щиро любив свою цивільну професію. Проте після окупації рідного дому та вимушеного переїзду він не зміг залишатися осторонь. У 2017 році, попри 50-річний вік і проблеми зі здоров'ям, Геннадій добровільно пішов боронити Україну. Він служив у складі 54-ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання на Світлодарському напрямку, де того ж 2017 року загинув у бою.
Оселившись у Вінниці, Ірина спрямувала свої сили на допомогу іншим. Вона заснувала громадську організацію «Об'єднання родин ветеранів і ветеранок «Простір єднання». Організація опікується жінками з родин військовослужбовців, полеглих воїнів та полонених, проводить школи лідерства, психологічні семінари й майстер-класи, допомагаючи адаптуватися та знайти внутрішній ресурс для розвитку.
Маючи освіту інженера-технолога швейного виробництва та понад 20 років досвіду в галузі, у 2025-му Ірина повернулася до швейної справи. Саме тоді вона познайомилася з Вікторією — переселенкою з Харкова, яка мала невеликий швейний цех у селі Рахни-Лісові на Вінниччині.
Об'єднавши досвід та спільні цінності, партнерки подали проєкт «Вишивка від серця до серця» на конкурсну програму «Варто Діяти» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів і здобули перемогу.
Завдяки підтримці гранту підприємниці закупили сучасне обладнання та якісні матеріали, налагодили випуск жіночих, чоловічих і дитячих вишиванок, а також рушників і скатертин. Згодом розпочали співпрацю зі швейною фабрикою, яка забезпечує бізнесу гуртові замовлення на вишивку, та з Вінницькою фабрикою шкіряних виробів.
Хотілося, щоб жінки не боялися започаткувати свій бізнес», — підкреслює Ірина Решетняк. Власним прикладом вона доводить, що навіть після найважчих випробувань можна знаходити сили рухатися вперед, створювати якісний український продукт і надійно підтримувати тих, хто цього потребує.
