Ветеранська література. Андрій Картель "Ми пам’ятаємо усіх Вас поіменно"

Андрій Картель

Ми пам’ятаємо усіх Вас поіменно

(Тернопіль: ФОП Осадча Ю.В., 2025)

Про книгу:

поетична збірка про російсько-українську війну, її будні та людську ціну. У центрі віршів – українські військові, побратими авора, родини та люди, які щодня чекають повернення своїх близьких. Це поетичні історії про боротьбу, втрати, страх за рідних і надію знову жити без війни.
автор описує артилерійські обстріли, нічні атаки дронів, холод в окопах, евакуацію поранених, накладання турнікета та винесення загиблих побратимів. Зокрема, у віршах згадуються Веселе, Званівка та Роздолівка – назви населених пунктів, які надають описаним подіям конкретності.
одна з тем, що об’єднує вірші автора - військове побратимство: бійці допомагають пораненим, підтримують одне одного під обстрілами, переживають загибель товаришів. Особливо виразно передано ситуації, коли від дій побратимів залежить, чи вдасться врятувати людину.
окреме місце займають історії родин військових. Матері, дружини й діти чекають звісток із фронту, моляться за близьких, мріють про їхнє повернення. Через розмови матері із сином, доньки з матір’ю, військового з рідними автор показує, як війна змінює повсякденне життя цілих сімей.
один з наскрізних мотивів збірки - повернення додому. Найбільше щастя для військоивх – обійняти дітей, побачити батьків, почути голос коханої людини, знову опинитися у власній домівці. Слова «я живий» постають як одна з найдорожчих звісток, на яку чекають рідні військових.
значна частина поезій присвячена загиблим захисникам і болю тих, хто їх утратив. Автор пише про молодих бійців, які не повернулися з війни, батьків, що не дочекалися дітей, та побратимів, які стали свідками загибелі товаришів. У цих віршах присутні не лише скорбота, а й розгубленість, безсилля та гостре усвідомлення ціни людського життя.
Назва збірки звучить як звернення до суспільства: пам’ятати захисників не лише як узагальнений образ героїв, а передусім як людей, які мали родини, мрії та майбутнє. Водночас автор наголошує на відповідальності живих за збереження цієї пам’яті.
попри трагічні сюжети, збірка зберігає віру в повернення до мирного життя. Образи весни, квітучих садів, дитячого сміху, рідної землі та відбудованих міст протиставляються холоду, руйнуванням і смерті. Вірші написані простою, зрозумілою мовою, з численними повтореннями мотивів повернення, пам’яті та надії.

Чому потрібно читати:

щоб побачити війну через переживання людей. За описами обстрілів, поранень та евакуації постають конкретні людські долі, страх за життя побратима, виснаження й надія дожити до наступного дня.
щоб краще зрозуміти, що переживають родини військовослужбовців. Книга показує війну очима матерів, дружин і дітей, для яких кожна телефонна розмова, коротка відпустка чи звістка з фронту мають особливе значення.
щоб усвідомити ціну порятунку та повернення додому. Один із найсильніших моментів збірки – слова військового «Так, мої рідні, я живий». За цією короткою фразою стоять пережиті обстріли, втрати та щоденна боротьба за життя.
щоб пам’ятати про тих, хто не повернувся. Збірка нагадує, що за кожною загибеллю стоїть обірване життя та родина, для якої війна залишила незворотні наслідки. Пам’ять про загиблих – головний змістовий стрижень книги.
щоб зрозуміти, заради якого життя військові продовжують боротьбу. У віршах це не лише звільнення української землі, а й можливість повернутися до родини, виховувати дітей, відбудувати зруйноване та жити у власній країні без війни.

Цитати:

І як би нам не було важко

Зі зброєю стояти до кінця.

Я знаю: Україна переможе,

І жити в мирі будеш ти і я.

І знову верби гілки похилили,

Вже осінь золотиста настає,

А нам все важче йти до бою,

Бо настають вже холоди,

Але ми духом всі єдині,

Мета у нас одна в житті —

Щоб в мирі жили наші діти

І спокій був на всій землі.

Чи в дощ, чи в холод, чи негоду

Ми разом будемо в біді.

Моя земля — це Україна,

І символ віри в боротьбі.

А знову втрати і поранених багато,

Евакуація вже поспішна.

Хоч як не було важко нам, солдатам,

Але ми віримо: це не дарма.

Давно не бачив я солдата,

Який сміявсь чи жартував.

Забрали посмішку у нього

І жарт, який я чув щодня.

Постійно обстріли, снаряди, міномети,

З усіх гармат гатять по нас,

Але ми вистоїм, я знаю,

Бо нам нема шляху назад.

Ми пам’ятаємо усіх Вас поіменно

Яка б жорстока не була війна

Ви ангели, які тепер у небі

Що зичать усім миру і добра

Про автора:

Андрій Картель — український військовослужбовець, учасник бойових дій, автор поетичної збірки «Ми пам’ятаємо усіх Вас поіменно».
1999–2004 роки — проходив військову службу за контрактом у Бережанському районному військовому комісаріаті Тернопільської області. Відповідав за облік офіцерів запасу та виконував інші службові обов’язки.
з 2004 року — служив у підрозділі Державної служби України з надзвичайних ситуацій у селищі Козова Тернопільської області на посаді командира відділення. Згодом вийшов на пенсію за вислугою років.
6 травня 2022 року — після початку повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав Збройних сил України.
з 23 січня 2023 року — брав безпосередню участь у бойових діях на Донеччині, у Бахмутському районі, зокрема поблизу міста Сіверськ та населеного пункту Миколаївка.
у квітні 2024 року — за станом здоров’я був переведений до тилової військової частини, де продовжує службу.
має понад 27 років загального стажу служби. Нагороджений медаллю «Ветеран служби» за вислугу років.
автор поетичної збірки «Ми пам’ятаємо усіх Вас поіменно». У своїх віршах звертається до тем фронтового життя, військового побратимства, втрати бойових товаришів, очікування рідних і пам’яті про загиблих захисників України.

Про цю книгу розповіла Ганна Скоріна, авторка проєкту Книги_про_війну , дослідниця книг про російсько-українську війну 2014-2025 років.