«Спорт показав, що я ще можу щось відчувати»: історія ветеранки з олімпійським луком Інни Короленко
Інна Короленко – ветеранка з Одеси. З 2015 року вона почала підтримувати поранених у військовому шпиталі, поєднуючи волонтерство з навчанням в університеті.
«Після пар я йшла у військовий шпиталь. Любов до медицини була завжди, бо моя мама – медикиня. Потім були різні курси з домедичної допомоги. Я ніби знала, що це знадобиться», – пригадує Інна.
У цивільному житті дівчина працювала в маркетингу та комунікаціях. Та коли почалось повномасштабне вторгнення, пішла на фронт бойовою медикинею. Організовувала евакуацію поранених і загиблих з поля бою у Вовчанську, Бахмуті, Соледарі, Мар’янці.
Після поранення звільнилася в запас.
Ще під час служби Інна пройшла відбір на Invictus Games – міжнародні спортивні змагання з адаптивних видів спорту серед ветеранів та ветеранок, які отримали поранення.
«Я йшла на відбір у дуже розбитому стані. Якраз лежала в психоневрології після тяжкої ротації. Я наче не жила, а існувала. Тренування пробудили емоції, яких я давно не відчувала. Спорт показав, що я ще можу щось відчувати. Участь у цих змаганнях стала для мене дуже потужним поштовхом до моєї реабілітації», – розповідає ветеранка.
На Invictus Games-2025 у Канаді Інна виступала в таких видах спорту, як скелетон, гірські лижі та плавання. Каже, участь у змаганнях навчила її знову перебувати серед великої кількості людей і справлятися з цим.
З того часу стрільба з лука стала важливою частиною життя ветеранки.
«На самому початку лук викликав лише гнів, бо через контузію та утворення в голові в мене дуже “стрибає” картинка, коли я концентруюся на одній точці. Це бісило, бо я пускала стріли куди завгодно, тільки не в мішень. Зараз я тренуюся тричі на тиждень зі своєю тренеркою. Нещодавно повернулася зі змагань в Одесі, де в спільній категорії вдалося виграти друге місце», – ділиться дівчина.
А ось на регулярні заняття в басейні часу поки не вистачає, але Інна дуже хоче повернути їх у свій графік.
«Мені дуже не вистачає плавання. Коли я регулярно займалася – то навіть дихалося легше. Взагалі спорт дуже впливає на відчуття свого тіла, тому це архіважливо. Я знаю, як це, коли здається, що в тебе вже немає сили ні на що. Зовсім. Але вона точно є, просто розбита, її треба клеїти наново. Це довго і боляче, але результат вартий. Життя того варте», – каже ветеранка.
Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
